Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Королева Сонька, Ірина Звонок 📚 - Українською

Читати книгу - "Королева Сонька, Ірина Звонок"

429
0
08.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королева Сонька" автора Ірина Звонок. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 163
Перейти на сторінку:
Розділ 39

- Це правда? Ти – коханець королеви? – ледве ворушачи язиком, промовив Ягайло.

  Він підступив до Гінчі якнайближче і намагався роздивитися його обличчя у непевному, танцюючому світлі смолоскипа.

  Гінча розплющив очі і подивився в обличчя короля. 

  - Ні!  Це неправда. Огидний наклеп на королеву і на мене, вірного слугу вашої королівської милості, – запевнив він.

  Краплі поту, що виступили на чолі та над верхньою губою лицаря, збільшувалися прямо на очах. Ягайло сумно дивився на вродливого молодика і думав, що звинувачення можуть виявитися правдивими. Лицар був молодим і вродливим, якраз до пари Соньці, яка розквітла у свої двадцять з хвостиком. А Ягайло навіть не помічав цього. Для нього вона була лише жінкою, спроможною виносити і народити синів – спадкоємців корони. Ягайло не цікавився тим, що вона при цьому відчувала. А вона, виявляється, шукала кохання...

  «Мерзенне злягання – ось чого вона насправді шукала! – роздратовано подумав король. – Хіба вона спроможна на кохання? Побігла за першим-ліпшим красунчиком. Забула про усе, що я зробив для неї. Наплювала на королівську честь...»

  Ягайло розпалював себе такими думками. А у наступну мить думав зовсім протилежне: «Господи, хоч би це й справді виявилося неправдою, наклепом, непорозумінням!» Йому так хотілося, щоб спокійне життя продовжувалося. А потім його знову охоплювали ревнощі і бажання дізнатися правду.

  Наперед виступив Ян Страж. Він з презирством подивився на Гінчу і заявив:     

  - Я на власні очі бачив, як цей лицар вночі виходив з покоїв королеви. Принц Фрідріх – свідок.

  Очі усіх присутніх звернулися до Фрідріха Бранденбургзького. Підліток рукавом розмазував по обличчю кров, що текла з рота.    

  - Що ви, принце, робите тут уночі? – запитав король. – Чому не спите спокійно у своєму ліжку?

  - Я ловив коханця королеви, бо мене попросила моя наречена, королівна Ядвіга, – гордовито заявив він. І відразу ж його дитяче обличчя жалібно скривилося: – А він вибив мені зуба...

  Фрідріх тремтячими пальцями відвернув верхню губу, і відразу ж стало зрозуміло, чому у нього йде кров. У шляхетному роті юного принца не вистачало одного зуба, який зламався, коли Фрідріх впав писком у підлогу. Принц з ненавистю  подивився на Гінчу з Рогова, який його й штовхнув.

  - Зуб – то нічого, – заспокоїв принца Ягайло. – Є у мене один лікар, який вставляє залізні зуби...

  Несподівано втрутився Вітовт, який до цього стояв мовчки, прислухався до розмов і обдумував, як йому поводитися. А почувався він так, нібито його роздягнули догола і штрикали голками у потаємні місця. Бо він давно знав про Соньку та Гінчу з Рогова. Знав і мовчав. Що тепер йому скаже Ягайло, коли дізнається?

  - Серед моїх людей є один, якому при Грюнвальді вибили половину зубів. Так він зробив так, щоб йому вставили вовчі зуби. Ну, щоб ворогів лякати... – почав розповідати Вітовт.

  Принц забув про біль і дивився на князя Вітовта широко розплющеними очима.

  - ...Але скінчилося тим, що він постійно кусав самого себе за язика, – реготнув Вітовт.

  - Краще хай мені вставлять залізний зуб, – злякано пробелькотів Фрідріх.

  - Хай буде залізний, – сердито відповів Ягайло, незадоволений тим, що його відволікли від важливої справи. – Краще поясніть мені, принце, до чого ви приплели мою доньку?

Фрідріх злякано замовк під суворим поглядом короля.

   Несподівано з-за колони вийшла сама Ядвіга. Королівна увесь вечір прислухалася до того, що відбувалося під дверима ненависної мачухи. І коли почула гомін і батьків голос, то відразу зрозуміла, що скоїлося те, чого вона бажала.  

  - Батьку, – кинулася вона до Ягайла. – Не сваріть принца Фрідріха, це я напоумила його стежити за королевою. Справа в тому, що мені підкинули ось цього листа.

  Ядвіга простягнула Ягайлові зім’ятий папірець. Король відвів його подалі від очей і по складах прочитав:

  - «Королева Софія зраджує короля Владислава. У цьому можна впевнитися, якщо простежити за її охоронцями». Хто?.. Хто написав листа? – прохрипів він.

Королівна потиснула плечима:

  - Не знаю. Одна з моїх служниць знайшла цього листа на підлозі рано вранці кілька днів назад. Мабуть, його тайкома підкинули у шпаринку під дверима. Я не знала, що й думати. І, перш ніж сповістити вас, вирішила перевірити чи правда те, про що написано у листі. Тому я й попросила принца Фрідріха, щоб він стежив за покоями королеви. І, як усі бачать, він таки вистежив! – тріумфуючи, завершила вона.

  Ягайло заплющив очі. Обличчя короля, здавалося, зберігало спокій, але груди схвильовано дихали. А лицарі, що супроводжували короля, здивовано загомоніли.  

  - Цей лицар, якщо не помиляюся, – охоронець королеви – додала королівна, презирливо дивлячись на Гінчу з Рогова.

Гінча стрепенувся.

  - Клянуся, що королева Софія – невинна, – вигукнув він. – Так, я провів кілька годин у її покоях. Але ми просто грали в шахи.

Ягайло відвів убік князя Вітовта.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 91 92 93 ... 163
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева Сонька, Ірина Звонок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королева Сонька, Ірина Звонок"