Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

― Для чого ці відвертості, Ваша Ясновельможносте? Ви покликали мене сюди уже не як знайому з дитинства. Я більше не принцеса цього королівства, воно тепер належить вам. Ви відправили своїх людей привести мене, значить, вам потрібно щось від мене. Кажіть, прошу вас, адже маю сумнів, що я тут тільки для того, аби ви спробували викликати у мене почуття туги за домом та старими часами, які уже не повернути.

Від цих слів обличчя короля вкрилось багатозначними емоціями. Воно здавалося щирим, справді щирим… із сумом він видихнув:

― Релі…

Та принцеса залишалася непохитною:

― У такому разі я дозволю собі поставити вам запитання, Ваша Ясновельможносте. До мене дійшла інформація, що ви зійшли на трон, знищивши темну сутність, що намагалася заволодіти мною та моїм розумом і схилити Медіанос до своїх ніг?

― Так, це… ― Даріен, було видно, розгубився через таке раптове пряме запитання. Та, побачивши з погляду Релі, що вона цілком серйозно, зронив більш впевненим, явно поставленим за всі ці роки, королівським голосом: ― Це був я.

― Чи знали ви, що цією темною сутністю був відомий на Континенті імператор-завойовник Маелор Жахливий? Істота незрівнянної сили, веркастр із силою пітьми та світла водночас. Істота, кинути виклик якій…

У ту мить очі Даріена уже не здавалися такими по-дитячому наївними, як тоді, коли він намагався згадувати минуле. Тепер у них було лише жорстке усвідомлення сучасності. Він завершив за принцесу:

― …могла у той час лише ти. Але, Релі… коли ти оголосила йому війну, він не прийшов. Він… насправді не такий могутній, як ти думала. Він не прийшов, бо знав, що ти знищиш його. У тобі було більше сили. І тому він знав, що вона поглине тебе. Він цього чекав.

Релі уважно поглянула на Даріена. Звісно, вона знала це. Маелор Жахливий хотів схилити до своїх ніг увесь світ, вона ж ― урятувати. Вони обоє були кінцями однієї палиці. Істотами одного виду, єдиними наймогутнішими у всьому світі.

Магічна сила Маелора Жахливого була незрівнянна. Але саме його здатність знищувати морально й була тим, чого боялися усі. Саме вона й стала причиною того, чому Релі опісля п’яти років вмовлянь нарешті прийшла у палац Короля Скорпіонів і пристала на його пропозицію. Звільнити тьму. Іншу частину себе, що була запечатана з народження…

Обвівши короля проникливим поглядом, принцеса зронила:

― Як вам вдалося із ним покінчити?

На це Даріен відповів уже без жодної нотки схожості на того знайомого з дитинства, яким намагався здатись на початку цієї розмови:

― Ти знаєш відповідь на це запитання, Релі, ― витримавши паузу, він відійшов від неї і знову став намотувати повільні круги перед тронним підвищенням. ― Я всього лиш перевертень, і єдине, що я вмію, це змінювати личину. Тому… я звернувся за угодою до Прародительки Ірвін.

Релі насупилася:

― Якою була ціна угоди?

Даріен зупинився, аби неочікувано підняти один із широких рукавів свого королівського вбрання. Релі насупилася ще більше, побачивши шкіру його лівого передпліччя. На ній не було живого місця! Рука була чорна, мертвотно чорна, виник навіть сумнів, що вона все ще могла функціонувати. Та Даріен опустив рукав і проговорив, поглядаючи чітко в очі принцеси:

― Моє здоров’я. Мені недовго залишилось, Релі, ― проговорив він без явної надії на краще. ― Я… я знаю що, можливо, не виправдав себе у минулому… але… у мене було багато часу, аби зрозуміти, що я повинен робити. Як діяти, ― тепер він говорив проникливо, як справжній король. ― Народ нашої держави… він страждав. Страждав усі ці роки. Страждав від нападів з боку Мерідії і Нордесте… і підбурювань з Ас’асхари і її божевільного Короля Скорпіонів, який все це й почав… я… ― враз затнувся Даріен, аби зімкнути губи і поглянути на Релі очима, повними жалю. ― Я подумав, що останнє, що зроблю, перш ніж відійти, це люди. Я хочу повернути їм надію на світле майбутнє, Релі.

Ці слова виявились проникливішими, ніж могла витримати маска непохитності принцеси. Він говорив усе це із такою щирістю, такою ж, як і тоді в дитинстві, коли вони стільки часу проводили разом…

Та зараз усе й справді було інакше. Вона більше не була спадкоємною принцесою, а він більше не був простим сином коваля. Він був королем. І його королівство руйнувалось на очах. Розруха, рабство, загроза чергової війни…

 Очі принцеси заповнилися слізьми, заблищали, та, перш ніж одна із них торкнулася вії і сповзла вниз, Релі стиснула губи й запитала без жодної нотки емоцій:

― Для чого… для чого ти покликав мене сюди, Даріене?

Привіт, читачу!

Що думаєш про короля Даріена? Варто йому довіряти?

З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))