Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Джеронімо? Ти? – крикнув Кріс, тарабанячи сковорідкою.

–Я. –ствердно відповіла вона.– Когось труїш?

–Хіба не апетитно пахне мій омлетик? – нервово реготнув він.

–Дуже.– саркастично відповіла вона.– Скажи, що ти розбив яйця, перш ніж посмажити.

–Дуже смішно.

Дженніфер уявила, як зараз Кріс почне робити з омлету кашу (бо однорідний млинець у нього жодного разу не виходив), і неодмінно обпече пальці...1...2...3...

–Ай! Дідько! – крикнув він із кухні. – Довбаний омлет!

Дженніфер похитала головою, реготнувши. Вона уявляла, як зараз він психоне, викине омлет у смітник і замовить піцу. Кріс вийшов із кухні, посміхнувся і підморгнув сестрі, заглядаючи в її кімнату.

–Обіймашки? – запитав він, розвівши руки.

Дженніфер засміялася і побігла в його обійми. Він поклав підборіддя на її маківку.

–Фу, смердиш гаром. – підсумувала вона, вириваючись.

–Що нового в школі? – запитав Кріс.

–Нова літераторка, класна. Ще троє новеньких. Здуру набиваються до мене в друзі.

–Чого це здуру? – не зрозумів Кріс.

–По–перше, вони дивні. – махнула рукою вона. – А по–друге, це ж я. Вони просто не знають, що на них чекає.

Кріс уважно глянув у її очі.

–Скільки ти будеш на себе набирати, Джарвісе?  Це вже не смішно. Хочуть потоваришувати, значить не придурки.

За два місяці до того. Священні води

 Німфа зникла у хвилях, Найджел і друзі залишилися на березі з низкою запитань у головах.

–Супер. Ми шукали це місце чорт знає скільки днів, щоб отримати ще одну загадку? – запитала Пайпер.

– П'ята дочка... Затемнення... Ясні очі. Я не думаю, що все це добро в Ґотліні.– задумалася Калерія.

 –Як ми будемо шукати її? – запитав Пітер, потираючи потилицю.

Найджел одразу ж подумав про Нору й Нореса і засмутився, він почувався жахливо, адже їхня смерть, здавалося, обтяжувала його в моменти гострої потреби дару половин поруч. Він переконував себе, що це не так, але неприємне почуття корисливості кололо його серце і він відчував себе жахливою людиною.

–Найджеле.  – Джилана взяла його за плече, і той здригнувся. – Є ідеї?

–Ясно, як божий день, Ельга не зацікавлена в знятті прокляття, і хоче знищити цю дівчину. Щоб знищити її, Ельзі потрібно спершу її знайти. – відповіла Пайпер.

–Навіщо Ельзі вбивати її? – не розуміла Калерія.

–Адже вона не хотіла рятувати місто... – згадала Джилана.– Якщо є хтось, здатний зруйнувати прокляття, вона зупинить його.

–От, відьма!– рявкнув Пітер.

–Обережніше у висловлюваннях, братику. – усі миттєво повернулися на знайомий холодний тон. – Ви так складно намагаєтеся ненавидіти мене, що навіть не замислилися, як опинилися на Святих водах.

–Ельго! – Калерія зробила крок, але молодша сестра зупинила її одним жестом.

–Ти перенесла нас.– відповів Найджел, вийшовши вперед.– Я відчув це. Але навіщо?

–Ти знав? – здивувався Пітер.– І не сказав нам? Це могла бути пастка!

–Мене цікавило, чому Містифікатор так просив мене не шукати пророцтво і вбити дівчину. –пояснила Ельга. – Тому я відправила вас і підслухала. Зовсім не обов'язково робити з мене несусвітнє чудовисько.

–Чудовисько ти зробила із себе сама! – перебив її Пітер.

–Навіщо ти тут, якщо вирішила залишити нас? – запитав Найджел спокійно.

–Вирішила дізнатися, як ви тут. –посміхнулася вона. – Не сумуєте?

–Йди звідси сама, доки не віддухопелили. – кинув Пітер, зсунувши брови.

Ельга прикусила губку.

–Ризикни здоров'ям.

–Пітере, ні! – взмолилася Калерія, але пізно.

Пітер без роздумів метнув в Ельгу вогняну кулю, але дівчина перехопила її рукою, переміщаючи між пальців.

–Якої хвеськи?!– гаркнув Пітер.

 –Я маю сказати "ай"? –примружилася Ельга, хижо посміхаючись.

Усі застигли, не в силах промовити ні слова. Як це можливо? Ельга розчавила вогняну кулю, та спалахнула сильніше лише на мить, щоб одразу ж зникнути, обернувшись темно–сірим попелом, що розсипався біля її ніг.

–І це все? Я розчарована, Пітере. Що ж... спасибі за теплий прийом... – вона засміялася. – Я б сказала полум'яний. Якщо вам цікаво, я вже знайшла її. І вона допоможе мені. Щасливо залишатися.– Ельга посміхнулася і зникла за пеленою туману.

–З нас досить.– підсумував Г'ю.– Селіє?

Вона мовчки взяла хлопця за руку.

–Це ваш вибір? – запитав Пітер. –Здатися?

–Ми не збиралися заходити так далеко. Нам і Вищих було багато, але проти Ельги нам не вистояти.– повідомив Г'ю, насупивши густі брови.