Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

Кирило

Я розриваюся між своїми дівчатками, не знаючи кому більше приділити уваги. Дивлюся як солодко спить в ліжечку дочка і не можу повірити, що ще якийсь  рік тому її не існувало в моєму житті. І як тільки жив без Оксани? Приглушаю світло в кімнаті і мчу до Люби, незважаючи на те що готовий годинами спостерігати за сплячої дочкою.

Місяць розлуки - подібно пеклу, тим більше у нас з Любою  тільки-тільки почали налагоджуватися стосунки. Ті самі, ага. Спочатку вона не підпускала мене до себе тому що вагітна, потім реабілітація після кесаревого розтину, а потім сотні відмовок і причин. Одна з яких - ми не одружені, ніякого сексу до весілля. І плювати, що у нас вже і дитина є. Клянуся, ця жінка вирішила добити мене остаточно. І  хотіла ж мене не менше мого, кілька разів ми навіть доходили до відвертих пестощів, але кожен раз Любі вдавалося вислизнути, наплювавши на мою незадоволеність. І ось кілька місяців тому, якимось незбагненним дивом мені вдалося зломити своїм напором цю крижану королеву. Я вдерся до неї в офіс, закрив на ключ двері і накинувся на неї, затиснувши у стіни.

- Лю-юба, не прикидайся, я знаю ти не спиш, - швидко знімаю з себе одяг і лягаю поруч з нею. Провожу рукою по її талиї, схиляюся до губ, щоб зірвати поцілунок, але жодної відповіді не отримую. - Люба? Люба? Ні-ні, ти не можеш бути так жорстока до мене, я відраховував дні до твого прильоту.

-Умн, - бурчить вона і перевертається на бік.

- От чорт, - видихаю розчаровано і лягаю на спину. Чому з цією жінкою завжди так складно?

Я провалююся в сон під ранок і звичайно ж прокидаюся в ліжку один. Дивлюся на час і підриваюся, в поспіху приймаю душ і одягаю штани і білу сорочку. Сьогодні дуже важливий день.

- Люба, там няня повинна прийти, вона посидить з Оксаною, а ми поїдемо в ресторан. Покажу тобі своє творіння, - вигукую, намагаючись знайти своїх дівчаток.

- Так, я готова, - Левандовська з'являється у невеликій вітальні моєї холостяцького барлоги і від одного її виду серце стискається в грудях. Немов до цього я жодного разу не бачив її в обтягуючій білій сукні. Іноді сам собі заздрю, чесне слово. У мене красива і розумна жінка, а ще вперта і нестерпна, але це можна пережити.

Я страшенно хвилююся. Хочу щоб їй сподобався мій новий ресторан, а ще в черговий раз збираюся зробити їй пропозицію. В останній. Тому що якщо вона посміє знову відмовити мені, то нехай потім сама стає на коліна з каблучкою і пропонує мені руку і серце. Бо з мене досить.

Варто нам переступити поріг просторого світлого залу, як в очах дівчини спалахує інтерес і захоплення.

- Ох, це так чудово. Зізнатися чесно, я розраховувала на якусь "бедежку".

- Ну, спасибі тобі, жінко, - усмехаюсь я, притягаючи її до себе і  цілуючи в скроню. - Ти повинна скуштувати десерт. Шеф-кухар приготував його спеціально для тебе. Сідай, - відсуваю стілець біля столика з видом на площу і жестом підзиваю офіціанта.

- Не знала, що ти володієш італійською мовою, - здивовано піднімає брови вона.

- Ти багато чого не знаєш про мене, - я замовкаю, нервово постукуючи пальцями по столу і напружуюся, коли перед Любою ставлять тарілку з Тірамісу.

- Я чекала чогось більш....хм, екзотичного чи що? - піднімає на мене хитрий погляд.

- Вибач, але ми не в Азії, але можу посперечатися на свій спадок, що такого ти ніде в світі більше не скуштуєш.

- Смію нагадати, що у тебе більше немає спадщини, Федір Олександрович в черговий раз переписав заповіт.

- Правда?

- Так, завод відійде Оксані, а заміський будинок - доберманам.

- Скажи що жартуєш, - дід зійшов з розуму на старості, чесне слово.

- На жаль, але це так, - Люба стискає пальцями ложечку і підносить її до своїх губ. Я напружено стежу за її рухами, не вникаючи в суть її слів.

- ... і знаєш, тобі б ... Ай, зуб, боже, - вигукує вона, притискаючи долонею рот, а мої очі розширюються від страху, тому що в моїх думках це було набагато романтичніше. Вона повинна була знайти обручку в тірамісу, а не зламати зуб. А як накажете робити восьму за рахунком пропозицію? Я вичерпав свою фантазію. - Що це, господи?

- Виходь за мене? - вимовляю на одному диханні, перш ніж вона дістане з рота обручку  і закотить мені скандал.

- Ти дістав, Царьов, - шипить Люба, а потім на її обличчі розквітає посмішка. - Так. Я згодна. Тільки ти не міг би відвезти мене до стоматолога. У мене, здається, пів зуба відламалося.

- Ем, а як же поцілунок? - щасливо посміхаюся я, а потім  схвильовано дивлюся на свою майбутню жінку, бо в неї  на очах з'являються сльзи. - Чорт, не плач, кохана, це лише пропозиція.

- Я через зубний біль, ідіот, - всхлипує вона і ми синхронно підіймаємося зі стільців. Чудова романтична пропозиція, .Царьов, впевнений, вона запамятає це на все життя. - Кохаю тебе.

- Відстань.

Ну от, нічого не змінилося.

Запрошую всіх у новинку "Татусь з обкладинки"

Буду рада бачити вас у новій книзі)

Кінець