Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Я не можу сказати, це її таємниця. - ось цього я і боялася. Він допитуватиметься. І що мені казати?
-- Маленька, не змушуй мені нагадувати, що у нас договір. - усміхаюся їй. Мія дивилась на мене своїми шалено гарними очима. Не міг відірватись від цього погляду.
-- Я не можу Марк, я обіцяла нікому не казати. - що ж робити, потрібно змінити тему. Але як?
– Як? - запитую і починаю цілувати шию Міє. Вона розслабляється у моїх обіймах. Закидає мені руки на шию і притягує до себе ближче. Хороша тактика, але зі мною не спрацює.
-- Що ви робили? - прикушую мітку.
– Не можу… – це заборонений прийом. Коли він цілує мою шию. Зв'язкових думок у мене немає. Тілом проходить тремтіння. Така вага скупчується внизу живота. Які розмови, я можу думати тільки про його губи.
– Що? – знижую тон. Мія пручається, але я ж знаю, що вона здається цій солодкій тортурі.
-- Вона зазирнула у мою свідомість... - тільки не зупиняйся, прошу тебе. – Бачила мій дар.. Ах…потім хотіла…. Мммм… розглянути заклинання, яким приховали мого звіра… Але…. У неї не вийшло … – стогнала. Що ж він таке витворяє язиком.
-- Що далі? – сам ледве тримався, не переступая грань. Ми на допиті, спочатку інформація, потім розваги.
– Казала, що брат…. допоможе.. Ах... Марк....
Далі не було сенсу питати та й чути я вже не міг. Припав до її губ. Мені потрібна вона зараз. Вся без залишку. Швидко визволив нас з одягу. Мія активно допомагала, куди поділася моя скромниця?
Маленька зірвала з мене сорочку.
Коли відчули одне одного. Шкіра до шкіри, полегшений стогін зірвався з наших губ. Ми потребували один одного. Згорали та вставали з попелу.
Я любив її ніжно, довго, болісно солодко. Доводив до оргазму лише прелюдією. Потім брав пристрасно, як вміють лише перевертні. Щоразу прикушував мітку. Доводячи, що вона існує. Стверджуючи свої права.
Ніч для нас пролетіла непомітно. Віддавалися один одному без залишку. Слова були зайві, за нас говорили почуття.
Єдине слово, яке я повторював щоразу це «Моя».
На це Мія лаконічно відповідала «Мій».
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втрачена пара, Алена Бондар», після закриття браузера.
