Читати книгу - "48 законів влади"

перспективи. У творах Учелло надто очевидними ставали зусилля, яких він докладав для дотримання перспективи; через це його картини потворні й штучні, у них переважає ремісництво. У нас така сама реакція, коли ми бачимо натужність у манері виконавця, бо це руйнує легкість ілюзії. Нам стає незручно. З другого боку, спокійні й вишукані виконавці знімають у нас напруження, створюють ілюзію того, що вони не грають, а діють насправді — просто така в них природа, — хоча насправді все, що вони роблять, потребує і тяжкої праці, і вправляння.

Поняття sprezzatura релевантне для всіх форм влади, і ваша влада критично залежить від показності та ілюзій. Ваші публічні виступи подібні до творів мистецтва: вони повинні бути візуально привабливими, навіть розважати. Коли ж розкриваєте механізм своєї творчості, ви стаєте простими смертними. Зрозумілі речі не викликають подиву: ми тоді собі кажемо, що зробили б не гірше, якби мали гроші й час. Уникайте спокуси похизуватися своїм інтелектом, розумніше приховати механізм роботи вашого інтелекту.

Талейран застосовував цю концепцію щодня, і це посилювало ауру влади навколо нього. Перепрацьовувати він не любив і змушував інших виконувати його роботу: шпигунство, дослідження, детальний аналіз. Користуючись результатами цієї праці, він сам ніколи не здавався напруженим. Коли шпигуни повідомляли йому про якусь найближчу подію, він у світській бесіді міг зауважити, що передчуває її неминучість. Люди через це гадали, що він провидець. Його лаконічні заяви і дотепи спиралися на докладне вивчення й обмірковування. На урядовців, зокрема й на самого Наполеона, Талейран справляв враження дуже сильної людини саме завдяки позірній легкості своїх дій.

Є ще одна підстава для приховування власних викрутів і трюків: розкриваючи цю інформацію, ви даруєте людям ідеї, які вони можуть використати проти вас. Ви втрачаєте всі переваги мовчання. Нам кортить, аби світ знав про зроблене нами, ми хочемо задовольнити своє марнославство, щоб світ плескав у долоні нашому розуму й тяжкій праці і співчував тому, що ми стільки часу витратили на досягнення такого рівня артистизму. Навчіться контролювати бажання побазікати, бо результат може виявитися протилежним. Пам’ятайте: що більше таємничості довкола вас, то дивовижнішою здається ваша сила. Створюється враження, що тільки ви здатні зробити цю справу і тільки ви маєте такий хист і потужний вплив. І нарешті, якщо ви робите все вишукано і легко, люди повірять, що ви здатні на більше, якщо докладете більше зусиль. Це викликає водночас і захват, і острах. Ваша влада не вичерпалася, і ніхто не знає її меж.

Образ: скакун. Ми бачимо напругу верхівця, стримування коня, його важке, надсадне дихання. Але здаля, де ми сидимо і спостерігаємо, здається, що кінь граціозно летить у повітрі. Тримайте оточення на відстані, і люди бачитимуть лише легкість ваших рухів.

Авторитетна думка: Якою б не була невимушеною й тривіальною дія, вона характеризує не тільки майстерність виконавця, але й сприймається набагато вагомішою, ніж вона є насправді. Це зумовлено тим, що спостерігачам здається, ніби людина, яка так легко все робить, здатна зробити набагато більше (Балдасар Кастільйоне, 1478—1529 рр.).

Зворотний бік

За своїм духом секретність, якою ви оточуєте свої дії, має здаватися безтурботною. Завзятість у приховуванні своєї роботи може справляти неприємне, навіть параноїдальне враження: ви сприймаєте гру надто поважно. Гудіні обачно подавав приховування таємниць трюків як гру, частину шоу. Нікому не показуйте незавершену роботу, але якщо ви витрачатимете забагато сил на приховування, то уподібнитеся художникові Понтормо, який в останні роки життя приховував свої фрески від людського ока, через що збився з пантелику. Не забувайте ставитися до себе з гумором.

Буває, що корисно розкривати кухню своїх проектів. Усе залежить від смаків аудиторії і часу дії. Фінеас Тейлор Барнум визнав, що його глядач хотів відчувати себе учасником шоу і що люди приходять у захват, коли розкривається таємниця трюку, бо американському демократичному духові до вподоби викривати людей, які приховують джерела своєї сили. Публіці імпонував і гумор, і чесність шоумена. Барнум довів це до краю, коли рекламував свої витівки в популярній автобіографії, написаній під час розквіту своєї кар’єри.

Найвищим проявом розсудливості є часткове розкриття трюків і методів, яке ви ретельно плануєте, на відміну від неконтрольованої потреби побазікати. Це створює у глядачів ілюзію їхньої вищості й причетності, попри те що велика частина процесу залишається прихованою від них.

Закон 31.

Контролюйте всі опції: нехай інші грають картами, які ви роздасте

СУДЖЕННЯ

Найкраще ошуканство — це коли інша особа ніби має можливість вибору: ваші жертви вважають, нібито щось контролюють, а насправді — вони ваші маріонетки. Пропонуйте людям опції, кожна з яких буде лише вам на користь. Змушуйте їх вибирати менше з двох лих, хоча будь-який вибір піде на вашу користь. Поставте їх перед дилемою: куди не кинь, а наверх дірою.

Канцлер Німеччини Бісмарк обурився постійною критикою з боку Рудольфа Вірхова (німецького патолога та ліберального політика) і надіслав секундантів, аби викликати його на дуель. «Як сторона, якій кидають виклик, я маю право вибрати зброю, — сказав Вірхов. — Я обираю ось це». Він простягнув дві однаковісінькі ковбаси. «Одна з них, — вів він далі, — заражена смертельними мікробами, а друга — нормальна. Нехай Його Ясновельможність вирішує, яку ковбасу з’їсть він, а я з’їм другу». Відповідь не забарилася: канцлер вирішив скасувати дуель.

«Коричнева книжечка анекдотів», за ред. Кліфтона Фейдимена, 1985 р.

Дотримання закону 1

Від самого початку правління Іванові IV, згодом відомому як Іван Грозний, довелося зіткнутися з неприємною реальністю: країна вкрай потребувала реформ, а йому бракувало владних повноважень їх провести. Найбільше його владу обмежували бояри — російське князівство, що переважало в країні й тероризувало селян.

1553 року, у віці 23 років, Іван занедужав. Лежачи в ліжку, на порозі смерті, він попросив бояр заприсягтись у послуху його синові як наступному цареві. Дехто вагався, а дехто й відмовився. Отоді Іван побачив, що бояри йому не підкоряються. Він одужав, але нічого не забув: бояри лаштуються знищити його. У наступні роки багато найбільш впливових бояр перейшло на бік основних ворогів Росії — Польщі й Литви, де змовники планували своє повернення й повалення царя. Навіть один із найближчих друзів Івана князь Андрій Курбський повстав проти нього, втік до Литви 1564 р. і став найзапеклішим ворогом.

Коли Курбський почав збирати військо для вторгнення, правляча династія не виявляла свою позицію. Отже, шляхтичі-емігранти готували вторгнення із заходу, татари збільшили тиск на сході, а бояри каламутили воду в країні — це все до краю ускладнювало оборону величезних просторів Росії[16]. У якому б напрямі Іван не завдав удару, інші напрями лишалися на поталу ворогові. Тільки маючи абсолютну владу, він міг подолати цю багатоголову Гідру. А такої влади в нього не було.

Іван розмірковував до