Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Мені здається, чи одна зайва? — запитав у нього батько.

— Гість буде.

— Уже спокійніше реагуєш на її видіння, — схвально покивав Ліріт.

— Вона росте, це раніше її видіння били по голові. І були відчуття, що мозок через вуха витече. Особливо якщо Лія ще й нервує.

А я тим часом перейшла до спальні правителя й одразу побачила його. Благо він хоч одягнений був у сорочку і штани. Чоловік здивовано втупився на мене. Потім почув шерех. Я схопила його за руку і, відкривши новий портал, повернулися одразу у двір сім'ї Алекса. Друг одразу вручив правителю тарілку з гарячим шашликом. Той здивовано прийняв і дивиться на мене здивовано. Четвірка Тома встала так, щоб нашому спостерігачеві було нічого не видно. Я їм вдячно посміхнулася.

— Лія, — до правителя дійшло, хто перед ним, — виросла проте! Я так розумію, це був той випадок, коли дзвонити дідусеві ніколи, — кивнула — Розкажеш? Що має статися?

— Вас щойно мали вбити.

Чоловік хмикнув якось із кривою посмішкою і став мовчки їсти. Сів на сходинки будинку як звичайна людина. Брат Алекса приніс йому стілець і сказав:

— Мама каже, на каменях можна хвіст застудити.

— Спасибі, — спокійно подякував він — Значить, жучу цих гадів у потрібному напрямку.

Алекс показав на тарілку в нього в руках. Ми поїли з однієї. Правитель поглядав на нас із посмішкою.

— Ви так стоїте теж не просто так.

— Угу, за мною стежить один темний. Не варто йому ще й вас бачити. У нас ще десять хвилин і можна буде вас повернути. А то ваша служба безпеки підніме всіх на вуха.

— Поки вони всіх піднімуть, я б уже здох.

— Тут діти, — тихо прошипіла мати Алекса і подала йому соус і хліб.

— Вибачте, мадам.

На мене дуже уважно і задумливо подивилися.

— Що?

— Ти бачила тільки моє вбивство?

Кивнула.

— Коли буде безпечно, сходиш зі мною. Потрібно, щоб ти відразу дещо в майбутньому подивилася. Це не надовго, максимум півгодини. А то, навіть додому зайти не дають...

— Пора, — повідомила правителю і швидко витерла серветкою руки.

Чоловік швидко запхав до рота останній шматочок м'яса.

— Дуже смачно, дякую. Цілий день голодний був.

Я взяла його за лікоть, і ми перейшли порталом.

— Щось бачив?

— Без видінь у неї.

Ми знову вийшли в будинку правителя. На нас одразу зброю спрямували, але служба безпеки одразу ж її опустила, впізнавши правителя.

— Якби не ця юна кішечка, я б був уже трупом, — сказав він жорстко.

— Вибачте сер, вашу охорону всю вирізали, — відзвітував високий, міцний чоловік у формі.

На мене поглядали з цікавістю.

— Сподіваюся, знайшли хто?

— Знайшли тільки виконавця, він не дався живим.

Правитель подивився на мене і сказав тихо:

— Йди за мною. Перехід із мого кабінету зробимо. Роботу ніхто не скасовував. Надовго тебе не затримаю.

Поки йшли, почула дуже тихе запитання одного з солдатів:

— Сер, хто вона?

На нього тільки шикнули. Правитель відкрив портал зі свого кабінету, і ми перейшли в інший кабінет, мабуть, тут він зазвичай працює. Він одразу зв'язався зі своїм секретарем і попросив запросити якихось міністрів. Він сам не сідав за довгий стіл і мені не пропонував. Почуваюся якось не дуже затишно.

— Ці панове дуже наполягають на взаємодії з сусідами більш щільно, ніж є зараз. Торгівля там, та інше, інше.

Подивилася на цих людей як на хворих.

— Хто вона? — запитав один із чоловіків.

— Вам-то яка різниця.

А я звернула увагу, що світло тут у кабінеті особливе, таке, що виявляє заражених. Правитель помітив, що я оцінила освітлення і посміхнувся.

— Спробуйте ще раз мене переконати.

Почали говорити про вигоди, що отримає наша держава, а я не бачу це в майбутньому. Може, якщо не буде темних, можна буде налагодити стосунки, але не зараз. А цій людині пообіцяли гроші й силу.

— Не переконує? — запитав у мене правитель.

Мотнула головою.

— Що бачиш?

— Йому пообіцяли гроші й силу. І темні давно його обробляють.

— І так заливають більшість із мого оточення. Вільні! — гаркнув правитель. Дочекавшись, коли вони пішли, запитав. — От що мені робити провидиця?

Сперлася спиною об стіну і прикрила очі. Справді, в оточенні правителя всі говорили, що сусіди не такі небезпечні, як кажуть, і що з ними можна домовитися. Здебільшого, це була робота сусідів. Але в перспективі справді, краще зараз почати розв'язувати проблему з темним сусідством і їхнім бажанням поневолити нас.

— Є варіант узяти долю у свої руки й керувати нею. А можна плисти за течією і зараз наполягти на вашому рішенні й тоді більше проблем буде після нашого з вами життя. Але таку гидоту своїм нащадкам я підкладати не хочу.

— Логічно і що порадиш?

— Я говорю не свою думку, а те, що бачу і покажу вам.

Розгорнула на столі карту майбутнього. Щоправда потім озирнулася, було видно камери відеоспостереження. Гаразд, пізно схаменулася.

— Це та точка, де ми зараз. Якщо нічого не змінювати, ось що буде. До вас постійно приходитимуть, пропонуватимуть співпрацю через різних істот. І триватимуть спроби вбити вас. Одна з наступних буде вдалою, і я не зможу запобігти їй. Бачите, як воно виділене, так виділяють події, які незворотні. Зрештою щит просто розламають і приберуть повністю. Перед цим убивши дуже багатьох сильних магів, що можуть його встановити й полагодити.

— Так, мені цей варіант не подобається! Що є ще?

Друга ймовірність стала наливатися силою, я ледь помітно посміхнулася.

— Бачите, як лінія почала змінюватися, що була серпанком до цього, — правитель кивнув, — це через ухвалене рішення. Є вихід, зробити вигляд, що ми хочемо співпрацювати, але не повністю довіряємо. І зробимо в захисті двері, які можуть пропускати істот певного рівня сили. Для співпраці й торгівлі цілком підійде. А от щоб він пройшов, ні, — показала на карті головного темного і як він скаженіє, що не може пройти в прохід у захисті. — Перейти цей прохід можна тільки добровільно. Не можна буде під будь-яким примусом. Єдина типу лазівка, це мати або батько може перенести дитину, яка не може сама перейти і сказати, що так я хочу перейти.