Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Закоханий з Едемії, Юрій Гурін 📚 - Українською

Читати книгу - "Закоханий з Едемії, Юрій Гурін"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Закоханий з Едемії" автора Юрій Гурін. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94
Перейти на сторінку:
Нічна зустріч

Попереду на закоханих чекали 3 дні вихідних, і Мирослав запропонував з’їздити за місто на одну із численних баз відпочинку, що на річці Десна. Ліда, як і завжди, радо підтримувала будь-які ініціативи, пов’язані зі зміною обстановки й чимось новеньким.

Не зважаючи на свято, база не була переповнена. Розмістившись у своєму номері і залишивши речі, вони пішли знайомитися з принадами настільки розрекламованої, майже нової бази відпочинку. І дійсно, зручні доріжки, вимощені з плитки і каменю, а також неймовірна кількість різноманітних хвойних дерев навіть на початку весни робили цю територію оазою спокою та комфорту.

Нагулявшись досхочу, Ліда подалася на усілякі СПА-процедури, а Мирослав спочатку сходив на масаж, а потім у свою улюблену фінську сауну. Вечеря промайнула в пристойному ресторані з живою музикою. Цей вечір прикрашав хтось зі співаків різноманітних талант-шоу, які, звісно, ні Ліда, ні Мирослав не дивились, оскільки вже давно відмовилися від телевізора, але пісні і стиль музики гармонійно вписались, і сам антураж закладу припав до смаку публіці, яка здебільшого складалась із таких же молодих і не дуже закоханих парочок.

Останніми днями Ліда добре спала. От і сьогодні після ресторану та різних СПА вона майже одразу заснула. Мирослав ще трішки посидів у кріслі на балконі, а потім заснув міцним сном, викликаним, з одного боку, весняним авітамінозом, а з іншого — насиченого подіями життя і змінами, що з ними пов’язані.

Цієї ночі йому снилися дивні сни, якісь його друзі, яких він ніколи не знав, вони йому щось розповідали і сміялися з його реакції, потім він ніби прокинувся. У нього виникла дивна потреба кудись йти. Він поглянув на Ліду, та солодко спала, Мирослав одягнувся та вийшов із кімнати.

Охоронець позіхав, додивляючись власні сни. Мирослав проходив хол і годинник перед вхідними дверима вказував на час 3:15 ночі. У готелі всі спали, і жодне з вікон не видавало ознак активного життя. Вхідні двері були незамкненими й Мирослав, вийшовши з будівлі, спочатку пішов головною дорогою, а потім завернув у напрямку річки. Чому він туди йшов — він і гадки не мав.

Через декілька сотень метрів, майже за межами бази, він помітив три постаті. «Чекай-но, це ті типи з мого сну?». Вони також сміялися і були абсолютно несхожими на земних мешканців.

— Нарешті, ми вже зачекались, — промовив один, схоже, головний.

Серед них була одна дівчина і двоє чоловіків. Це він зрозумів по манері триматися і розмовляти, бо зовні майже неможливо було їх відрізнити одне від одного.

Дівчина одразу звернулася до приятеля:

— Поверніть йому пам’ять, він нас не розуміє і навіть не здогадується хто ми такі.

— Ліме, прокидайся, — промовив той.

Після цього слова почало відбуватися щось дивовижне. У пам’яті з шаленою швидкістю почали з’являтися різноманітні картинки з минулого життя. «Це ж мої найліпші друзі дитинства, мене звати Лім і я — з планети Едемія».

— Друзі! Ви прилетіли по мене! — Лім почав пристрасно обнімати друзів дитинства та згадувати геть усе.

— Ліме, ти можеш повертатися до Едемії, — весело заявила Раян. — Усе, твоя місія закінчена. На тебе уже всі зачекались, — обнімаючи його, продовжувала Раян.

— Друзі, я такий радий вас бачити! А скільки минуло часу з моєї подорожі? — поцікавився Лім.

— Ти що забув? Нас на місяць відправили.

— Ого, мені зараз 30 років, а на Едемії минув лише місяць…

Лім ошелешений новиною шукав хоч якесь раціональне пояснення усьому, що тут відбувається, але спроби були марними. Поряд були найліпші його друзі — Раян, Йоні і Заг, яких він знав із самого дитинства і чудово пам’ятав, як кожен із них обирав планету, на яку мав полетіти.

В Едемії існувала традиція, досягши повноліття, летіти на іншу планету, щоб у подальшому, зрілому віці, цінувати ту, на якій живеш, а саме Едемію — найліпшу планету у Всесвіті.

Ліму випала Земля, про яку він нічогісінько не знав і яка була не найліпшим варіантом серед інших. Повертаючись на Едемію, зореліт почергово забирав едемців із різних планет, якраз черга прийшла й до Ліма.

— Чекайте, друзі, я не можу, — Лім якось змінився на обличчі.

— Що ти не можеш? — захвилювалася Раян.

— Не можу зараз повернутися додому.

— Ну чому? — знову поцікавилася Раян, кладучи руку на його плече.

— Здається, я закохався.

— Що ще за дурниці, тобі мало кохання вдома?

— Тут воно геть інше. Друзі, не гнівайтеся. Я вас усіх дуже сильно люблю і сумую за домом, але тут я знайшов щось не менш цінне, а можливо, навіть більш цінніше. Річ у тім, що, живучи на найліпшій планеті у Всесвіті, ми не можемо оцінити справжні почуття так сильно, як тут. На нашій планеті усі одне одного люблять і це є нормою, наприклад, як день і ніч. А ви уявіть цінність ранку, коли пів року або й більше одна суцільна ніч… Тому вирішено, я залишаюсь. А дома скажете, що повернуся місяців через 2.

Раян не вірила в почуте й майже заплакала.

— Друзі, давайте його заберемо, я страшенно за нього хвилююсь, — продовжувала наполягати Раян.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 93 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Закоханий з Едемії, Юрій Гурін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Закоханий з Едемії, Юрій Гурін"