Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

"Як тільки Ларія впаде, наступною буде Грінмоланд",— ця думка була холодною, ясною і неминучою.

Літорн Ейланон стояв поруч із ним, готовий до обговорення. Його вираз обличчя був безжальним і спокійним. Він був справжнім воїном, одним з найбільш досвідчених командирів ельфів, і знав, що майбутнє залежало від того, як швидко вони зможуть реагувати.

"Наші лучники мають велику перевагу у точності й дальності стрільби",— мовив він, наче сам собі, поглядаючи на карту. "Якщо ми вчасно направимо їх на допомогу Ларії, ми зможемо хоча б затримати ворога на якийсь час. Але нам треба бути готовими до нічого меншого, ніж справжній бій."

—Літорне, чи була звістка від Ріанель?—майже пошепки звернувся король до генерала.

—Так, ваша високосте, вона повідомила, що вони з Лоріном вже добралися до Кронігасу. Невдовзі вони оберуть драконів і почнуть своє навчання. Але будь ласка, зараз потрібно зберігати наш план в таємниці. Нехай це буде сюрпризом як для друзів, так і для ворогів.

Маг Глоріан, один із старших магів, що брав участь у нараді, похитав головою, відкинувши назад своє довге темне волосся.

"Наші сили обмежені",— його голос був важким і повним усвідомлення небезпеки. "Ми можемо посилити бар'єри, накласти захист на міста, але Ларія вже на межі падіння. Хелдор має не лише силу, а й магію, яку ми не зможемо зупинити лише простими чарами."

Елтінфел уважно слухав, не перебиваючи, але всередині розумів— слів більше не вистачало. Час не стояв на місці, і кожна мить була на рахунку.

—"Ми повинні діяти, Глоріане, і діяти негайно",— нарешті промовив король, його голос був спокійним, але загрозливим у своїй рішучості. "Літорн, слухай мій наказ: збери своїх найкращих лучників. Вони повинні прибути до Ларії якнайшвидше, поки Хелдор не зміцнив свої позиції. І пам'ятай: головне—вберегти своїх людей. Ти маєш виконати місію будь-якою ціною."

Літорн злегка схилив голову, його погляд був ясний і рішучий. Він був готовий йти на все, навіть якщо це означало зіткнення з самим пеклом.

—Мої лучники зроблять все можливе, щоб максимально стримати наступ..

Маг Глоріан спостерігав за цією сценою. Він знав, що навіть величезна ельфійська армія не зможе протистояти всім силам Хелдору, і не міг повністю зрозуміти, чому король вірив у цей бій.

"Якщо ми не зупинимо їх, Ларія не витримає.

Елтінфел підійшов до нього, його погляд був тихим, але сповненим сили.

"Я знаю, Глоріане. Я знаю, що стоїмо перед великою темрявою. Але ми не можемо дозволити Хелдору знищити Ларію, бо якщо вони впадуть, все, за що ми боремося, також буде знищено. Тому ми йдемо до кінця."

На деякий час настала тиша. Кожен в залі розумів: це не просто війна. Це боротьба за саму суть існування, за світло, яке може зникнути назавжди, якщо не зробити все можливе.

Літорн кивнув, коли отримав наказ. Він не чекав на більше. Його обличчя було зосереджене, але водночас в ньому було і щось схоже на полум'я, що палало всередині нього. Цей бій був його.

—"Ми вирушаємо негайно", — мовив він. Його відданість була непохитною. Війна не закінчиться без крові, але він був готовий зустріти її з честю.

Король Елтінфел зробив кілька кроків до карти і тихо додав:

"Нехай кожен з нас буде готовий до того, що цього разу ми можемо не повернутися."

Тінь війни повисла над ними, але все, що залишалося — це діяти, і рухатися вперед, оскільки від цього залежала доля Ларії і всіх, хто ще залишився живим.