Читати книгу - "Стражі Дзеркала , Yuleesi"

-Я… Що? – Рубі підвела на нього погляд темних очей. – Я розбила Коло… Легенда!

На неї зиркнув Дуан. Тоді Катрін з Емілією. Зрештою, до всіх присутніх почало доходити. Стражі усміхалися, наче мовчки вітаючи одне одного з маленькою, але важливою перемогою.

-Легенда про Вогненні Серця, ось воно! Але…

-Що? – усміхнувся Наставник Мо.

-Тоді виходить, що ми з Севеном і є цими Вогненними Серцями.

На мить у очах Стража сяйнули сріблясті іскорки, і він міцно пригорнув її до себе.

-О, та ви ще просто тут і кохатись почніть, – роздратувалася Ем, тримаючи за руку Пілота.

-Якщо ти так просиш… – підступна пика Севена виринула над головою Рубі.

Компанія голосно розреготалася.

-Стражі, увага! – гримнув Наставник Рейнард, хоча і сам сміявся.

Усі зрештою позамовкали і розвернулись до нього.

-Отож, – почав Наставник. – У нас попереду є ще якийсь час. Нам просто необхідно підготувати зброю та одяг. Перегляньте свої ножі та мечі. Я не можу вас навчити ще чомусь понад те, що ви вже знаєте. Я лише прошу вас – будьте обережними. Скидається на те, що ми – остання надія цього світу.

-Наставнику, скажіть, – підняв руку Пілот.

-Слухаю?

-А у нас… У нас є якась надія?

Якусь мить Наставник дивився на них.

-Чесно? Я так не думаю.

Скидалося на те, що вони – таки остання надія цього світу. А ще на те, що довго вони цей світ не рятуватимуть.

Рубі, повністю перевдягнута в чорне, у бойових черевиках та рукавицях, із ножами на поясі, цього разу почувалася геть не у своїй тарілці. Її не покидала думка про те, що вже скоро вони зійдуться у великій битві з демонами. І навряд чи виживуть.

Майнули спогади про дитинство. Ось мама в оксамитовій сукні зустрічає гостей. Ось тато дарує мамі величезний букет квітів – Рубі пам’ятала, як вона навіть обіруч не могла його охопити. А ось народження Бланш. Радість.

Страж змахнула непрохану сльозу. Де вони тепер? Що з ними? Чи здорові вони? Чи взагалі… Живі?

Не думати. Рубі стиснула кулаки. Не думати, не згадувати. Не зараз. Не тепер, коли їхній світ руйнується на очах. Потім.

Навколо шумів натовп людей – Наставники щось обговорювали, Стражі чистили зброю та амуніцію, слуги, які ще залишилися в замку, допомагали, чим могли – хто зашивав одяг, хто  шукав мазь і бинти, хто допомагав зі зброєю тощо.

Проте за всім цим невідступно слідували слова Пророка: «Смерть усьому вашому родові. Смерть».

Геть розгублена, Рубі озиралася навкруги. Мабуть, варто було б трохи поспати, чогось поїсти, розім’яти м’язи, може, заклинання якісь вивчити, хтозна…

Дівчина зупинилася, наче вкопана.

-Заклинання, – пробурмотіла вона собі під ніс і круто розвернулася на підборах. Знайти Катрін та Емілію, знайти їх, негайно…

-Рубі! – так несподівано вигукнула над вухом сестра, що Рубі мало не впала.

-Що? – гримнула у відповідь вона, з-під лоба зиркаючи на Катрін.

-Ти нам потрібна, – усміхнулася Емілія. – Ми вирішили поїсти і відпочити, ти з нами?

-Я точно з вами, але нам треба поговорити. – Рубі сторожко озирнулася. – Ходімо до мене.

Увійшовши до себе в кімнату, Рубі затягнула туди здивованих дівчат і швидко зачинила двері.

-Рубі, ти збираєшся нас убити? – закотила очі Катрін.

-О, дуже смішно. Слухайте, – Рубі розвернулася до них. – Ще коли ми були у Хосе, я бачила Фає…

У міру того, як її розповідь повнилася деталями, очі дівчат усе ширшали і ширшали, аж Рубі почала переживати, що на певному моменті вони просто повипадають. Проте саму розповідь вона таки завершила:

-І тоді вона дала мені ось цю пляшечку…

Вищезгадана посудина з’явилася із рюкзака, рідина заіскрилася на сонці.

Дівчата трепетно глянули на пляшечку.

-То це?.. – видихнула Емілія.

-Чесно? – Рубі зітхнула. – Я не знаю, що це. Але ж гірше не стане?

Катрін кивнула.

-Тоді…  – Рубі зітхнула і застромила пляшечку до кишені. – Тоді ми вип’ємо це. І врятуємо світ. І…

-Рубі! – до кімнати з грюкотом ввалився Севен. – О… – його очі натрапили на дівчат. – Катрін, Еміліє… Нас кличе Наставник.

Дівчата мовчки йшли уперед, їхні кроки голосно відлунювали у порожньому коридорі. Наставник Алісдейр зустрів їх у Залі.

-Чудово, у нас якраз остання нарада перед битвою. Прошу сюди.

Стражі та Наставники стояли півколом. Адайн тримала за руку Пілота. Наставник Алісдейр зайняв своє місце.

-Отож, – почав Наставник Мо. – Всі ми знаємо – насувається велика битва. Можливо, для нас вона стане останньою.