Читати книгу - "Сірано де Бержерак"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сірано
Ну, звісно… кожен знає… Поет захоплений заплакать може там, Де вислови чужим знаходить почуттям…Крістіан
Заплакати?Сірано
Так… Так… не страшно умирати… Але… як здумаєш, що вже ніколи, брате, Я не побачу…Крістіан дивиться на нього.
Ми…(Жваво поправляється.)
Що не побачиш ти…Крістіан
(вириває в нього листа)
Віддай листа мені!Вдалині у таборі шум.
Голос вартового
Стій! Що там за чорти?Постріл. Гомін. Передзвін балабончиків.
Карбон
Що там?Вартовий
(на валу)
Карета!Всі кидаються глянути, що воно.
Голоси
Глянь! До табору в’їжджає! Як? З боку ворога? Кучер щось гукає! Що, що гукає вій? «Карета короля!»Всі кидаються на вал і дивляться. Балабончики наближаються.
Де Гіш
Карета короля? Та як-бо? Відкіля?Усі встають, шикуються.
Карбон
Шапки з голів!Де Гіш
(набік)
Король?(До гвардійців.)
Рівняйтесь, дикуни!Карета швидко в’їздить. Вона вкрита болотом і пилом. Фіранки на вікнах опущені. Ззаду два лакеї. Вона раптом зупиняється.
Карбон
(кричить)
Бий в барабани! Барабанний дріб. Всі гвардійці знімають шапки.Де Гіш
(до гвардійців)
Ти! Підніжку відтягни!(До другого.)
Стели під ноги плащ!Двоє гвардійців кидаються виконати його наказ. Двері відчиняються.
Роксана
(вискакуючи з карети)
Добридень вам, панове!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сірано де Бержерак», після закриття браузера.
