Читати книгу - "Сірано де Бержерак"

Звук жіночого голосу примушує всіх враз підняти схилені голови.

Всі вражені.

СЦЕНА V

Ті самі, Роксана.

Де Гіш

В кареті короля?

Роксана

Так, короля – любові!

Сірано

О боже!

Крістіан

(кидається до неї)

Ви! Це ви!

Роксана

Нудна облога ця Тривав, друже мій, без краю, без кінця, – Ну, я й приїхала!

Крістіан

Як сталося це чудо?

Де Гіш

Не можна тут вам буть!

Роксана

(весело)

Ні! Буду, буду, буду! Стривайте, сяду я на барабані тім!

(Сідає на барабан, що їй подають.)

Спасибі!

(Сміється гордо.)

Бачила і я мушкетний дим! Так, так, патруль мою обстрілював карету! А правда, нагадать вона могла б поету Карету казкову, що Сандрільйона[30] в ній На танці їздила?

(Посилає рукою поцілунок Крістіанові.)

Вітаю, любий мій!

(Дивиться на всіх.)

Та чом же сумно так ви дивитесь на мене? Далеко той Аррас?

(Помітивши Сірано.)

Добридень, мій кузене!

Сірано

(підходить)

Привіт! Та як же ви…

Роксана

Як прибула сюди? Що ж! Скрізь я бачила війни страшні сліди, Поля спустошені та погорілі села, – Ото й була та нитка невесела, Що привела до вас! Отак ви королю, Панове, служите? Ну, мій король «люблю» За гасло і девіз собі єдино має, – І веселіш його країна виглядає!

Сірано

Безумна, привела дорога вас яка?

Роксана

Іспанська, річ ясна!

Перший гвардієць

От Євина дочка!

Де Гіш