Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Тихий Дін 📚 - Українською

Читати книгу - "Тихий Дін"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тихий Дін" автора Михайло Шолохов. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 92 93 94 ... 132
Перейти на сторінку:
Щеголькова.

— ...Німеччина нам оповістила війну.

По вирівнених шерегах шелестіння: — "Х-х-х-ш-ш-ш-ш,— наче по полю визрілого чорнобілого ячменю пройшлась, гуляючи, вітрова хвиля. Зойком різнуло слух кінське іржання. Округлені очі і квадратова чорнота раззявлених ротів у бік першої сотні: там, на лівому крилі заіржав кінь.

Полковник говорив ще. Розстановлював у потрібному порядкові слова, намагався розпалити почуття національних гордощів, та перед духовними очима тисячі козаків не шовк чужих прапорів з шарудінням стелився до ніг, а своє буденне, рідне-кревне, розметавшись, кликало, голосило: жінки, діти, коханки, незібраний хліб,— осиротілі хутори, станиці...

"...За дві години вантажитись на потяг", — одиноке, що залишилося в пам'яті кожного.

Жінки офіцерів, товплячись недалечко, плакали в хусточки; до казарми купами роз'їздились козаки. Сотник Хопров майже на руках ніс свою біляву вагітну польку-дружину.

До вокзалу полк ішов з піснями. Заглушили оркестру, і напівдорозі вона конфузливо замовкла. Старшинські жінки їхали візниками, на пішоходах пінився барвистий натовп. Жорствовий порох сіяли кінські копита і, глузуючи з свого та чужого горя, стаючи лівим плечем, так, що тремтливо їжився синій наплічник, кидав заспівувач охальні слова стидної козацької:

Дівчина красна, щуку я піймала.

Сотня, навмисно зливаючи слова, під акоманьямент недавно кованих кінських копит, н'есла до вокзалу, до червоних вагонів лишенько своє — пісню.

Щуку я, щуку я, щуку я піймала.

Від хвоста сотні, весь багровий від сміху та збентеження, скакав до пісельників полковий адьютант. Заспівувач, на відліг заносячи, кидав поводи, цинічно підморгував у густий на пішоходах тиск жінок, що проводили козаків і по паленій брондзі його лиць до чорних вусиків стікала гірка полинова настойка, а не піт.

Дівчина красна, юшку я варила,

Юшку я, юшку я, юшку я варила.

На колії застережливо тверезо ревів, набираючи пари, паротяг.

Ешельони... Еіііельони... Ешельони... Ешельони без ліку!

Артеріями країни, залізницями до західнього кордону .жене збаламучена Росія сірошинельну кров.

VIII.

В містечку Торжок полк розбили на сотні, на підставі наказу штабу дивізії, послали під оруду 3-го армійського піхотного корпусу. Пройшовши похідним порядком до містечка Пелікаліє, вона виставила пости.

Кордон охороняли ще наші прикордонні частини. Підтягувались піхотні частини і артилерія. Надвечір 24 липня до містечка прибув батальйон 108-го ГлібівсЬкого полку і батарея. В поблизькому фольварку Олександрівському був пост з дев'яти козаків під командою чотового урядника.

Вночі проти 27 осавул Попов викликав до себе вахмістра і козака Астахова. — — ,

Астахов повернувся до чати вже по-темному. Митько Коршунов 'допіру привів з водопою коняі

— Це ти, Астахов? — окликнув він.

— Я. А Крючков з хлопцями де?

— Там, у халупі.

Астахов, великий, дебелий і чорний козак, сліпо мружачись, увійшов у халупу. За столом коло гасничка Щеголь-ков зашивав дратвою подертий чумбур. Крючков, заклавши руки за спину, стояв коло печі, підморгував Іванкову, показуючи на опливлого від водяної хвороби господаря-поляка,. Що лежав на ліжку. Вони щойно пересміялись, і в Іванкова ще сіпала рожеві щоки посмішка.

— Завтра, хлопці, вдосвіта виїздити на пост.

— Куди? — спитав Щегольков і, задивившись, упустив; невсукану в дратву щетинку.

—* До містечка Любов.

— Хто поїде? —спитав Митько Коршунов, входячи і ставлячи коло порогу цеберку.

, — Поїде зі мною Щегольков, Крючков, Рвачов, Попов і ти.,. Іванков.

— А я, Павловичу?

— Ти, Дмитре, залишишся.

— Ну й чорт з вами!

Крючков відірвався від печі; з хруском потягуючись, спитав у господаря:

— Скільки до Любови до цієї верст лічать.

— Чотири милі. '

— Тут близько, — сказав Астахов і, сідаючи'на ослін, скинув чобіт. — А де б тут онучу просушити?

Виїхали на світанку. Коло колодязя на виїзді боса дівчина черпала цебром воду. Крючков спинив коня.

— Дай напитись, ясочко!

Дівчина, придержуючи рукою полотняну спідницю, про-тьопала по калюжі рожевими ногами, посміхаючись сірими, в рясній лямівці вій, очима, подала цебер. Крючков пив, рука його, держачи важкий цебер, тремтіла від напрудження:. на червону випуску падали, дроблячись і стікаючи, краплі.

— Спаси Христос, сіроглаза!

— Богу Ісусу.

Вона взяла цебер і відійшла, оглядаючись, усміхаючись-

— Ти чого щиришся, їдьмо зо мною!

Крючков посунувся на сідлі, наче місце давав.

— Рушай! — крикнув, від'їжджаючи Астахов.

— Задивився? — насмішкувато скосився на Крючкова Рвачов.

— У неї ноги червоні, мов у гусеньки, — засміявся Крючков, і всі, мов за командою, оглянулись. Дівчина нахилилась над цямриною, виставивши

1 ... 92 93 94 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тихий Дін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тихий Дін"