Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
І я була готова, зовні я була одягнена в бездоганно красиву і дуже дорогу весільну сукню білого кольору з діамантовими вставками, зі шлейфом, на моєму обличчі був яскравий макіяж, волосся розпущене і завите, а на голові фата.

— Ти дуже гарна, Зоя. Не дивно, що у Ярослава так від тебе знесло дах. Твій батько теж колись побачив мене вперше не знав, як підступитися.

- Не знав, як підступитись? Але підступився та зробив дитину!
Я злилася на цю жінку! Але не від того, що порахувала її мамою, а через те, що уявила, що моя мати була такою ж гарною дурницею, а мій батько просто скористався нею і покинув. Вагітну мною!

- Він не підступився, Зоя. Він мене зґвалтував! Розумієш?

- О, не треба зараз виставляти себе жертвою! Граєте ви огидно!

- Це не гра. Я справді твоя мати! Я була молодим дівчиськом. Гарною, але дурною. Росла на селі, мати не освідчена, батько був звичайним водієм на тракторі. Мені ще не виповнилося 18, коли до нас у село приїхав твій тато вперше. Вони викуповували землі. Точніше компанія його.. Ростислав був ласим шматочком для всіх дівчат. Усі на нього дивилися так, що… Йому на той момент було 22 роки.
Хотіла перервати її розповідь, але з цікавості вирішила дослухати.

- А він помічав лише мене. Був червень місяць. Я ще в школі була, літню практику проходила. Дівчатка раніше перестали прибирати клас, а я залишилася.Боже мій! Що вона несе?

- Тоді вперше він підійшов до мене із претензією, чому я не звертаю на нього уваги! Я відповіла, що мене не цікавлять хлопці і я прагну якомога швидше закінчити школу із золотою медаллю і вступити до університету. На що він засміявся, схопив мене за руку, притиснувся до мого обличчя і прошипів:

- Такі лялечки не повинні бути надто розумними. Такі лялечки мають користуватися своєю красою з розумною метою.
Але я тоді відштовхнула його. Так було кілька разів. Не поважала зухвалих, та й себе берегла для єдиного.
Якби вона була справді моєю мамою, я б тоді зловтішилася. Адже я теж була зґвалтована, хоча так само, як вона берегла себе.

– Це сталося на випускний. Мені щось однокласники підмішали у келих. Як я зрозуміла, на його прохання. Потім я опинилася з ним на березі річки, куди мене привели пакілька хлопчиків із класу. І де на мене вже чекав він.

- Все? Це вся брехня?

- Зоє! Це не брехня! Не брехні це все!

- Добре, і де зараз мій батько? Мамочка знайшлася, хотілося б дізнатися і про татка!
Але на це запитання вона мені не відповіла, тому що у мене різко задзвонив телефон. Ярославе? Ні, номер був невідомий.