Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

– Я вас зрозумів! Все зроблю! – чітко і без сумніву в успішному результаті відповідь начальник і попрямував до виходу.

Після цієї розмови Алекс сидів, задумавшись про те, що відбувалося. Коли Ділан встиг переступити межу настільки, що опустився до такої помсти. А головне, його мучило питання, навіщо тому все це було потрібне.

Чоловік не помітив скільки часу просидів у своїх думках, але, коли він підняв голову, зрозумів, що вже за вікном стемніло. Швидко зібравши свої речі, Алекс одразу попрямував у бік будинку, сподіваючись, що Ніколь вже чекала на нього там і готова поговорити з ним. Йому хотілося зрозуміти, що сталося в її розмові з мамою, що вона була в такому пригніченому стані.

Коли чоловік підходив до свого будинку, то помітив, що в одному з підвалів, який раніше завжди був покинутий і закритий на замок, горіло світло. Це не сподобалося Алексу та викликало дивне почуття паніки.

Швидким кроком він попрямував туди, намагаючись тихенько ступати, щоб не злякати того, хто наважився туди проникнути. Але та картина, яка відкрилася перед його очима, шокувала чоловіка. Його кохана Ніколь сиділа напівгола на стільці, пов'язана по руках і ногах, а перед її обличчям стояв напівроздягнений чоловік. Хвиля люті накрила з головою Алекса і він, не замислюючись, за два кроки підскочив до них і вдарив незнайомця з усієї сили по обличчю. Той відлетів убік, ударяючись головою об меблі, що стояли в кутку.

Тут же він помітив, що дівчина в момент відключилася, явно знепритомнівши. Алекс відразу викликав поліцію і швидку, сподіваючись, що вони встигнуть до того, як незнайомець прийде до тями після удару. Чоловік акуратно розв'язав мотузки, які утримували Ніку, і дбайливо укутав у свій піджак, щоб хоч трохи приховати її наготу.

– Мила моя… Чому ти не пішла одразу додому… А якби я не встиг?.. – шепотів він, обіймаючи дівчину і притискаючи до себе.

За десять хвилин приїхала швидка, а слідом за ними співробітники поліції. Поки лікарі оглядали Ніколь на наявність травм, Алексіс давав свідчення. На жаль, він не знав, що насправді тут сталося, але цього вистачило для того, щоб забрати чоловіка в дільницю. Коли йому сказали, що його звуть Джордж Флорес, у голові чоловіка виникло відразу безліч питань. Після закінчення допиту Алекс підійшов до машини швидкої допомоги, де сказали, що дівчину треба терміново госпіталізувати. Декілька ударів припало по обличчю та ребрам і потрібно перевірити на рентгені, щоб не було переломів. Вони вкололи їй заспокійливе зі снодійним і до ранку Ніка міцно спатиме.

Алекс хотів відразу разом з ними поїхати, але його зупинили, попросивши приїхати краще з ранку, коли дівчина приходитиме до тями. Їм було важливо, щоб у неї не було стресу, коли вона прокинеться в лікарняній палаті.

Вимотаний усією цією ситуацією, чоловік не знав, що йому робити. Додому він зовсім не хотів йти, знаючи, що там не було нікого. Сидячи на сходах того самого підвалу, йому несподівано спала на думку одна ідея. Він одразу попрямував до своєї машини та попрямував у бік квартири, де раніше жила Ніколь. Чоловік сподівався, що зможе отримати усі відповіді на свої запитання.

Буквально за п'ятнадцять хвилин він уже заїжджав у потрібне подвір'я. У вікнах квартири горіло світло, і Алекс стрімко піднявся на поверх, натиснувши на дзвінок. Якийсь час йому ніхто не відкривав. І чоловік вже думав, що йому здався шум за стіною, але несподівано він почув кроки по той бік і двері повільно відчинилися.

– Хто ви? – злякано запитала немолода жінка, вже маючи намір зачинити двері, але Алекс передбачив це і поставив ногу в щілину.

– Мене звуть Алексіс Коулман, і я хочу з Вами поговорити! – його тон був жорстким і не терпів жодних заперечень.

– Чому я маю розмовляти з Вами? – Аманда так само намагалася закрити двері, не бажаючи його впускати.

– Напевно, тому що я зараз знайшов Ніколь у покинутому підвалі в компанії якогось невідомого мужика! – злобним пошепки заявив Алекс, від чого жінка в мить зблідла і відступила вбік, пропускаючи його в квартиру.

– Що з Нікою? – її голос тремтів від страху та хвилювання.

– Вона зараз у лікарні. Її побили і мало не зґвалтували! І гадаю, Ви чудово знаєте, хто це зробив, а головне навіщо!

– А його спіймали?.. Того чоловіка… – з панічним страхом спитала вона.

– Так. Його одразу забрали до ділянки. Вам щось каже ім'я Джордж Флорес? – тон Алекса був суворим, а сам він був напружений.

– На жаль, так, – важко зітхнула Аманда. – Ходімо на кухню. Я все розповім.

Коли вони пройшли в невелику кухню, жінка одразу зробила їм по чашці чаю і сіла за стіл навпроти чоловіка.

– Мене звуть Аманда Флорес, а Джордж мій чоловік і вітчим Нікі... – вона закрила обличчя руками, намагаючись прийти до тями. – Мені дуже шкода, що таки їхня зустріч відбулася…

Аманда видихнула і розпочала свою розповідь. Слово у слово, як ще кілька годин розповідала дочці. Алексіс слухав її і намагався усвідомити весь цей жах, який довелося пережити двом жінкам. Він старанно проганяв зі своїх думок жахливі картинки того, що могло статися, якби він не встиг прийти на допомогу коханій. Коли її мати закінчила свою історію, вони обидва сиділи в повному мовчанні.

– Дякую, що Ви врятували її… – порушила їхня тривала мовчанка Аманда. – Я так винна перед нею… Я через стільки років так і не змогла її вберегти від цього збоченця…