Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Проект «Україна». Австрійська Галичина 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Австрійська Галичина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проект «Україна». Австрійська Галичина" автора Микола Романович Литвин. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94 95 ... 130
Перейти на сторінку:
Великі єврейські громади знаходилися також у Болехові та Бродах. Ці міста ставали осередками релігійного життя євреїв, центрами культурного розвитку громади в краї.

Вагому роль у розвитку церковно-релігійного життя євреїв відігравав Львів. На середину ХІХ ст. вони складали 40,5 %, а в 1900 р. — 29 % населення міста, формуючи другу після римо-католиків найчисленнішу віросповідну групу столиці краю. Релігійно-суспільне життя євреїв Львова концентрувалося навколо Єврейської релігійної спільноти. Вона опікувалася релігійним життям в місті, доброчинністю, питаннями культури. Наприкінці ХІХ ст. спільнота володіла 5 з 8 міських синагог, які утримувалися коштом вірних (серед них синагога прогресистів Темпль, синагога Нахмановичів, більш відома як «Золота Роза»), низки шкіл, доброчинних організацій та фондів. У 1902 р. при Єврейській релігійній спільноті почав діяти навчальний заклад, що готував вчителів іудаїзму. У Львові створювалися нові релігійні організації, які опікувалися релігійно-культурним життям львівських євреїв. Також працювали десятки релігійних початкових шкіл-хедерів. На початку ХХ ст. у Львові було зведено ще три синагоги.

Зі Львовом було пов’язане життя й діяльність відомих рабинів і талмудистів. Серед них — історик Ієзекіль Каро — керівник, а з 1909 р. рабин спільноти «прогресивного іудаїзму»; Еміль Бик, який протягом 1903–1906 рр. очолював Єврейську релігійну спільноту Львова.

На зламі ХІХ — ХХ століть світове єврейство переживало відродження національної свідомості, усвідомлення себе як окремої нації. У програмі національного відродження, проголошеній Національною єврейською партією у Львові 1892 р., важливе місце відводилося релігійному питанню. Так, ставилося завдання виховання єврейської молоді в дусі іудаїзму, пропонувалося створювати навчальні заклади для підготовки рабинів.

Реальністю життя населення Галичини були постійні непоодинокі факти зміни вірними обряду чи й віросповідання, що могло ставати реакцією на низку причин: з ідейних переконань, міркувань кар’єрного плану, наслідком матримоніальних обставин тощо. Показовою в цьому плані є статистика Львова. Протягом 1890-х років щороку фіксували від 60 до 90 випадків зміни віросповідної приналежності серед львів’ян. Від початку ХХ ст. цей показник постійно зростав, і у 1911 р. було зафіксовано 391 випадок переходу з Церкви в Церкву. Змінюючи обрядову чи релігійну приналежність, львів’яни віддавали перевагу Римо-католицькій церкві, що випливало з привілейованих позицій цього обряду і польського народу в краї.

Наталія Колб

© Н. Колб, 2016

Нафтова та озокеритова лихоманка

Про наявність нафти, так званої «ропи», було відомо у Галичині ще у XIII ст., а з XVI ст. є спогади про використання мінерального масла в лікувальних цілях і як «смаровидла» — для змащування возів.

1810 роком датується перший урядовий документ, у якому йдеться про нафту, а саме, Постанова Двірської палати Гірничого суду в Дрогобичі, що визнавала нафту як національний резерв. Як стверджувалося, в 1816 р. Юзеф Геккер розпочав переробку сирої нафти в Трускавці біля Дрогобича, а початком нафтової промисловості слід вважати, тим не менше, 1853–1857 рр. Хоча ще до того, у 1840 р. у Східній Галичині було 75 ділянок, на яких вручну на поверхні ґрунту збирали нафту, яку використовували для змащування возів. Організатором галицької нафтової промисловості вважався Ігнатій Лукасевич, який у 1858 р. розпочав видобування та переробку сировини.

Ще в серединi XIX ст. геологи помiтили, що первiсне iснування, або, точнiше, виявлення солi та нафти, стало одночасним явищем. Рiзниця лише в тому, що сiль, як продукт до споживання, використовували відразу пiсля виявлення, а нафту, як додатковий необроблений матерiал, використовували для потреб господарства. I лише в другій половині XIX ст., внаслiдок удосконалення видобутку i переробки, нафта стала важливою галуззю промислового розвитку

У середині XIX ст. у Галичині у нафтовій та озокеритовій промисловості діяли невеликі підприємства у Биткові, Бориславі (нафта і озокерит), Дрогобичі, Космачі, Пасічній, Слободі Рунгурській та Старуні (нафта і озокерит). Вперше цими покладами зацiкавилися пiдприємцi у XVIII — першій половині XIX ст. У Слободі Рунгурській перша нафтова свердловина з’явилася в 1771 р. Її виникнення цiкаве з тієї точки зору, що нафтові припливи отримані цілком випадково, внаслідок поглиблення соляної свердловини на 12 сажнiв, коли замiсть солi виявлено нафтову ропу. З цiєї свердловини, яку прокопали вглиб на 20,8 сажнiв, почали черпати нафту — по 100 кг на добу.

У 1853 р. Ігнатій Лукасевич, провізор аптеки у Львові, разом зі своїм колегою Зегом отримав з нафти гас, який у примітивній гасовій лампі, виготовленій бляхарем Братковським, вперше запалено в лікарні загального профілю в м. Львові. У 1856 р. Тит Трецеський, поміщик, шахтар за фахом, який володів копальнями залізної руди і заводом гутного скла в Уйсті, заснував з Лукасевичем і Віктором Клобассою першу компанію на видобування нафти у Бібрці, нерухомості Клобасси. У той же час в Улашовичах поблизу Ясла побудовано першу дуже примітивну дистилярню, другу — в Полянці, маєтку Тита Трецеського. Нафтовий гас давав краще освітлення, тому потреба у його виготовленні у Галичині сприяла нафтопромислу. Поряд з вище зазначеними дистилярнями, виникли такі ж підприємства у Хорківці біля Кросно та ін. у тій же околиці.

Нафтова компанія «Трецеський, Лукасевич, Клобасса» видобувала нафту у Бібрці з квадратних копанок (криниць, шибів) глибиною до 300 стіп (стопа — 0,288 м) чи 80 м. Ці криниці представляли собою квадрат у перетині, складений з колод, а нижче йшли просвердлені круглі отвори глибиною 400 стіп (115 м) і глибше. З часом там діяло 35 свердловин, 4 насоси для викачування нафти і 5 великих резервуарів для нафти-сирцю. У Роп’янці був шиб, який давав 10 т нафти на добу, що рівнялося продуктивності нафтових свердловин у Америці.

У 1859 р. Північна залізниця Австрії цілковито перейшла на використання для освітлення

1 ... 93 94 95 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Австрійська Галичина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Австрійська Галичина"