Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Земля мертвих 📚 - Українською

Читати книгу - "Земля мертвих"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Земля мертвих" автора Жан-Крістоф Гранже. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94 95 ... 117
Перейти на сторінку:
буря. Щось несподіване для всіх. Раптом Корсо згадав: художника-бунтівника доби Відродження, віртуоза світлотіні Караваджо теж звинувачували у вбивстві. Подейкували, що митець застосовував у полотнах сперму й кров, аби оживити зображення. Звичайно, це лише легенда, але Собєскі полюбляв підносити себе до рівня легенд…

Ружмон знову взявся звітувати про результати аналізів і стверджував, що на кожному вилученому полотні знайшли сліди гемоглобіну. Доповідь він читав марудно, неквапно, без будь-яких емоцій.

— Отож, — проказав він насамкінець, — ми впевнені, що обвинувачуваний додавав людську кров до фарб, за допомогою яких писав картини.

Собєскі, що сидів у заскленій клітці, схопився на ноги.

— Брехня! — вигукнув він. — Постановка!

Його розгублене лице наче роздерли, асиметрично й потворно, так само жахливо, як обличчя Софі Серейс і Елен Десмора.

— Крім того, на кожному полотні є кров щораз іншої людини, — незворушно провадив далі Ружмон.

Клаудія Мюллер зірвалася на ноги.

— Якщо так, — вигукнула вона, — ми вимагаємо відтермінувати розгляд справи. Нас не повідомили про нові дані, треба провести зустрічний аналіз і…

— Вимогу відхилено, — суворо відказав голова. — Спочатку генеральний адвокат повинен завершити промову. На нашу думку, у його доповіді є чимало цікавої інформації.

Прихильне ставлення надало Ружмону хоробрості: він зняв окуляри й став у центрі зали, обличчям до суддів і присяжних. Краєм ока він поцілив у Філіппа Собєскі та Клаудію Мюллер.

— Чотири місяці тому в цій самій залі професор Жан-П’єр Одісьє, психіатр-консультант слідчого ізолятора Флері-Мерожис, ретельно нам описав особливості патології Філіппа Собєскі. Коли обвинувачуваний сидів у тюрмі, він був надмірно чутливим до живопису. Йому здавалося, що кольори миготять, персонажі картин оживають, сюжети розвиваються, а контрасти посилюються. Професор сказав, що Філіпп Собєскі взявся сам писати картини й лише так міг заспокоїтися. І сьогодні можна припустити, що підробки Ґойї були теж своєрідною терапією…

— Ближче до суті справи, пане Прокуроре, ближче до суті…

Ружмон ступив ще кілька кроків, а тоді продовжив:

— Службовці судової поліції прийшли до висновку, що Собєскі, мабуть, заспокоювало те, що містилося в кожній із картин.

— Поясніть.

— Підпис кров’ю.

— Власний підпис?

Ще кілька кроків уперед. Генеральний адвокат намагався справити враження.

— Закипіла кров схожа кольором на охру або коричневу фарбу, але відрізняється від них хімічним складом. Тобто гемоглобін візуально розчиняється на темно-червоному тлі, але має інакше хімічне походження…

— Ну то й що?

Прокурор подав знак двом поліціянтам в одностроях, які негайно принесли чотири великі, загорнуті в прозору плівку картини Собєскі й розмістили їх уздовж суддівської трибуни.

Зголодніла, гола повія, що розкинулася на канапі.

Гола стриптизерка в боа з червоного пір’я.

Наркоман під дозою, що сидить, зіщулившись, у глибині тунелю.

Безволосий порноактор, підперезаний багряною шовковою шматою.

У залі слухачі аж відсахнулися. Моторошні персонажі підписаних Собєскі картин ніби спостерігали за аудиторією зсередини світу розпусти.

— Пане Голово, дозвольте, будь ласка, зашторити вікна. Я мушу дещо показати, але мені потрібна темрява.

Делаж рішуче змахнув рукою — йому не терпілося побачити, до чого хилить прокурор. За якусь мить зала поринула в сутінки й обернулася на бентежне диво, як сказав би Фройд.

Панелі немов занурилися у ванну із зеленою горіховою шкаралупою, суддівські мантії розмила світлотінь. Корсо востаннє поглянув на Собєскі й Клаудію: вони дивилися розгублено, приречено. Безпорадно потопали у вирі, який їх захопив.

І вони вже ніколи не побачать світла.

81

Коли запанувала темрява, до зали ступили техніки судової поліції у звичних білих комбінезонах. Нечувана річ: зала засідань Суду вищої інстанції в Парижі раптом перетворилася на місце злочину.

Пластикову плівку, що захищала полотна, акуратно розрізали канцелярськими ножами. Кожний рух техніків лишав за собою білуватий слід. Наче примари танцювали у величезній скрині для сигар — і все це о 10-й ранку…

Після того, як зображені Собєскі постаті вивільнили з оболонки, їхня присутність раптом відчулась ще більше, наче пітьма була для них єдиним природним середовищем, у якому вони насправді розквітали.

Ружмон знову заговорив. У сутінках здавалося, ніби звідусіль лунає глас самого деміурга:

— Хай які непомітні для неозброєного ока, криваві позначки розкидані в певному порядку. Накреслюють такий собі «малюнок на малюнку».

Техніки відкрили поліпропіленові валізки й витягнули хімічний препарат — Корсо відразу його впізнав: проявник, що випромінює світло, коли змішується з часточками заліза в крові.

Прокурор коротко виклав технічну сторону питання й перейшов до суті:

— Цей специфічний розчин допоможе нам побачити малюнки, які утворюють залишки крові на полотні — їх не видно неозброєним оком…

Майже одностайно (синхронне плавання та й годі) техніки повільно оббризкали реактивом поверхню картин.

Почулися здушені — і теж синхронні — зойки глядачів. Запустився процес хемілюмінесценції. На кожному полотні великими нерівними літерами висвітлювалися імена.

На складках канапи, де лежала повія, — «САРА». Уздовж боа танцюристки — «МАНОН». На поверхні рову тунелю — «ЛЕЯ». На червоному шовку навколо стану порноактора чітко виступили букви «ХЛОЯ».

— Як бачите, кривавими літерами написані жіночі імена. Оскільки…

— ЦЕ ПОСТАНОВКА! — повторив Собєскі.

Голова й собі підвищив голос:

— Метре Мюллер, хай ваш клієнт помовчить, або його виведуть із зали!

Збудження в залі наростало. Люди посхоплювалися з місць, дехто вже забув про обіцянку не використовувати камеру — на картинах відблискували спалахи, а копи намагалися навести сякий-такий лад….

Техніки в білосніжних комбінезонах, спираючись коліном на долівку, далі розпорошували рідину на полотна Собєскі, де щоразу яскравіше проступали імена…

— Слідчі порівняли сліди зі зразками крові, які знайшли в майстерні на вулиці Адрієна Лесена, й виявили чимало збігів. Кров на цих картинах і верстаті Собєскі належать тим самим жертвам.

— Пане Голово, — вигукнула Клаудія Мюллер, — я не згодна з обвинуваченнями зі слів третіх осіб!

Голова навіть не захотів відповісти. Аби краще роздивитися картини, він спустився з трибуни в супроводі членів суду й присяжних. Усі зачаровано розглядали зображені Собєскі моторошні постаті.

Пряму відповідь Клаудія Мюллер отримала від Ружмона:

— Забудьмо про «звинувачення зі слів третіх осіб», як ви це називаєте. Повернімося до вбивств, про які йде мова.

Поліціянти в рукавичках щойно занесли дві нові картини. І хлопці з КО притьмом розприскали реактив на тьмяні фігури.

Між складок фарби засвітилися імена: СОФІ та ЕЛЕН. Дрижачі букви, нерівні скісні лінії, але що й казати: під дією проявника літери виблискували й прочитувалися чітко.

У залі засідань обурено репетували: злочинець на самих творах розписався у скоєних злочинах.

1 ... 93 94 95 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Земля мертвих», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Земля мертвих"