Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

Чи знаєш ти, скільки сили можна зібрати з хімери? Ммм, - Ентоні розтягував слова, смакуючи їх. - Тільки ось невдача, твоя тітка втекла з-під нагляду багато років тому. Як прикро. І замість вас обох мені доведеться задовольнитися лише тобою.

Ентоні стиснув холодними сильними пальцями обличчя Джеймса, змушуючи того дивитись прямо на нього.

- Дуже прикро, не знаходиш, упускати такий шанс? Але я не в накладі: ти ж просто роял-флеш, цінний видобуток для моїх друзів і ціль моєї помсти; я б, звичайно, хотів раз і назавжди розібратися з усіма вами. З усією вашою поганою сімейкою, яка відібрала у мене моє майбутнє. Але доведеться розтягнути задоволення, ти перший, а потім я займуся твоїми дорогими батьками.

- Припини, Тоні, не кажи так, - майже беззвучно прошепотів Джеймс, намагаючись прийти до тями. - Це ж твій рідний брат, твоя сім'я, ми завжди...

Домовити йому не дали. Горло на мить стиснула крижана рука і він задихнувся. Ще кілька мить і Тоні зробив крок назад, відкидаючи племінника від себе.

- Жаль, що Даніель не дожив до цього моменту. Він би пишався мною.

Джеймс ледве підвівся і притулився до холодного каменю розпаленою щокою. Замість дихання в грудях народжувалися лише хрипи, нова хвиля болю прокотилася всередині нього.

- Твої друзі так швидко втекли. Залишили тебе беззахисного. Як іграшку, що більше не подобається, більше не потрібна. Трохи не по-дружньому, чи не так? Ця чортова Рада так мозолила мені очі, Джеймсе, - з несподіваною злістю пирхнув Ентоні, потім пом'якшав. - І так вчасно зникла, поступилася мені дорогою. Дякую їм за це!

Він звертався до напівживого Джеймса, а той боявся поворухнутися, аби не спровокувати новий напад люті Ентоні.

- Зрозуміло, їм мене не зупинити. Нікому не зупинити, - засміявся Тоні, підійшовши до ледь живого Джеймса, і з легкістю підняв того однією рукою за комір, знову стиснувши горло.

- Сім'я... як довго я помилявся, вважав своєю родиною тебе та свого хлюпика брата. Я вважав вас за свою опору і, смішно подумати, сподівався на вас, розраховував. Як нерозумно.

Він випльовував ці слова з ненавистю. З болем. Але одразу взяв себе в руки і з усмішкою похитав головою, наче жахався своєї колишньої недалекості.

- Я хотів би, щоб ти зрозумів усю збочену низьку суть тих, кого ти вважав своїми друзями, хай навіть часу у нас небагато, - хижо вишкірився Ентоні. - Простіше буде тобі все показати.

З цими словами він жбурнув хлопця на землю, змусивши того захрипіти від нової порції болю, і зробив кілька кроків тому. Ентоні майже зник з поля зору, розчинився в чорнильній темряві вечора, що опустився на ліс.

Ентоні Брістоул склав руки на грудях, і Джеймс, розпластавшись на землі і важко дихаючи, бачив, як напружилося його обличчя. Біла сорочка вмить перетворилася на шматки і з-за спини Ентоні виросли гігантські крила кольору світлого мармуру з темними прожилками. Все його тіло раптом стало наче мармуровим. Ентоні з насолодою розправив крила і підійшов ближче, виглядав він жахливо.

- З кожним разом все простіше, - видихнув він і нахилився над Джеймсом, так що той відчув, як потужні сильні крила розігнали запах лісу; на нього дихнув крижаний, всепоглинаючий і позбавляючи залишків волі, жах. Що це за істота з обличчям його дядька?

Тверді ніби камінь пальці вхопили хлопця і підняли у повітря. Крила метнулися вгору, але на галявині було мало місця, і Тоні не міг розвернутися як слід і злетіти.

Господи, ці тварюки можуть літати!

Обличчя монстра наблизилося; Джеймс раптом відчув його присутність зовсім інакше. Не очима, не шкірою, але якимсь глибшим почуттям. Мов його кров стала залізом, а монстр перед ним - магнітом. І на мить він здався Джеймсу оповитим сірим, розмитим сяйвом.

- Мені запропонували стати чимось більшим, ніж просто людина, і хіба міг я відмовитися? Ні, ні ти, ні хтось інший не зміг би.

Страшна жива кам'яна статуя кружляла напівживого Джеймса у повільному танці. - Я знайшов те, чого так довго чекав: свободу, силу, значущість, - майже шепотів монстр, - і нікому не відібрати цього в мене.

Ентоні захоплено оглянув себе і вигукнув.

- Тепер я безсмертний - чи міг ти це собі уявити! Я ніби у казці опинився  - і тут я вільний робити все по-своєму. - Кам'яний монстр з силою розправив свої крила ще ширше, і в тому місці, де промені висхідного місяця потрапляли на їхню поліровану матову гладку поверхню, вони приглушено блищали.

- Нікому не здолати мене! Нехай вони сильні - я сильніші, нехай вони швидкі, але я швидше!  - радісно вигукував Ентоні.

- А твої друзі так не можуть, правда? Вони не такі досконалі як я. Як безглуздо сподіватися на них, Джеймсе, але як це на тебе схоже. Вони ніщо порівняно зі мною.

Тоні продовжував виплескувати свою образу і злість, що копичилася роками, не помічаючи стану Джеймса. Тому ледве вистачало сил, щоб залишатися свідомим.

- Тепер все, що мені потрібно, це позбутися тебе, забрати твою силу. А потім, як пощастить, і вдасться знайти твою тітку, щоб вона розділила твою долю. А там дивись, і твоя матуся до вас приєднається. Давно настав час відправити її на той світ.

- Тоні, ти збожеволів, - прохрипів Джеймс.