Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Стій, - Джеймс моментально зупинився, почувши наказ, і тяжко видихнув. Навколо суцільною стіною височіли сосни. Земля всипана рудою хвоєю, тут і там стирчать валуни, викладені по забаганню природи майже рівним кругом і вкриті мохом, зовсім слизькі від вечірньої роси. Нічого, що могло б виділити це місце від інших схожих на дві краплі води полян. Джеймс мерзлякувато зіщулився, він відчував як гуде важка голова.

- Стій рівно.

Обличчя Ентоні не виражало зовсім нічого. Мертва маска, а не обличчя. Воно наблизилося до Джеймса рівно настільки, щоб той відчув шалене бажання втекти, і це допомогло останньому хоч трохи скинути заціпеніння. Він спробував зрушити з місця, але нічого не вийшло. По тілу пробігло тремтіння, і його кинуло в жар, ніби він опинився посеред пустелі.

Тоні поправив манжети і швидка посмішка торкнулася воскового обличчя.

- Чудова сцена, - Він обвів руками все довкола. - Хіба ні? Ідеально підходить для нас з тобою, і нашої невеличкої вистави.

Джеймс мовчки спостерігав за Ентоні. Той картинно вклонився, наче актор перед глядачем.

- Я хочу подякувати тобі, Джеймсе. Сам того не підозрюючи, ти відчинив мені двері у світ неймовірних можливостей, можна сказати я у тебе, певною мірою, в боргу.

Його ніби й справді розважала ця вистава одного глядача. Ентоні зробив кілька кроків назад і розвів руки в сторони, наче вибачався.

- Але я не хочу залишатися твоїм боржником занадто довго, як не хочу, щоб ти пішов, так і не дізнавшись у чому була справа. Присядеш?

- Дякую, я постою, - відповів Джеймс на одному диханні, ледь міркуючи через полум’я, що бушувало в його тілі.

- Я знав, Джеймсе, я все знав із самого початку. - Тоні неквапливо розстебнув ґудзики свого недоречно елегантного в цьому лісі піджака і зняв його. - Це доля. Так зручно, що це ти. Два в одному, буквально вигідна пропозиція, - Ентоні склав руки разом і підніс до губ, намагаючись приховати щасливу усмішку та задоволене обличчя; у його очах спалахнув темний вогонь.

- Мені дали шанс одним махом виправити все, перекреслити минулі помилки та почати все заново. Помститися за минулі образи. І я з твого дозволу скористаюся цим шансом. Ти ж не проти, правда? - посміхнувся неймовірно задоволений собою Тоні.

- Я єдиний хоч щось зробив. Я помстився старому дурню МакАдамсу за батьків, я помстився за себе, Джеймсе. Я зробив це. Неймовірне відчуття.

Він повернувся спиною до Джеймса. Сорочка Тоні біліла в сутінках, Джеймс намагався встежити за рухами дядька, що раптом стали такими плавними і розмитими.

- Тобі ж не знайоме почуття, коли все твоє життя котиться до бісової матері, бо твої батьки загинули через п'яного виродка за кермом? Ти знаєш, як це, коли замість того, щоб жити своїм життям, ти живеш життям брата і його нової сім'ї? Можеш собі уявити, як це, коли твій нікчемний племінник виявляється наділений могутністю, про яку багато хто тільки мріє? Ні, - простяг він, - твоє життя завжди було ідеальним. Мати, що купує тобі дорогий автомобіль, відчинені для тебе двері будь-яких коледжів, на які тобі плювати, чи не так? Як легко бути зневажливим, коли ти можеш отримати все що хочеш. Тільки натякни, Джеймсе, і все буде твоїм.

Ентоні завмер на секунду і глузливо посміхнувся.

- Для тебе все виглядає погано за будь-якого розкладу. Ви з твоїм батьком, моїм дорогоцінним братом, і його чортовою дружиною, випили дуже багато моєї крові, а тепер я нап'юся твоєї і в цьому тільки ваша вина. Твоя вина.

Джеймс відчув, як на зміну спеки прийшов крижаний озноб, а головний біль і тяжкість змінилися їдким туманом, що роз'їдає думки. Він намагався вкусити оніміли губи, але нічого не відчув. З прокушеної губи потекла гаряча солона кров, але Джеймс цього не відчував.

Ентоні Брістоул миттю перетнув галявину і Джеймс тихо застогнав, усвідомивши намір.

- Прошу, ні...

Тоні схопив Джеймса за горло і стиснув його, змусивши хлопця закашлятися і захрипіти.

- А ти тупиця! Ти ж сам вирив собі могилу, хлопчику мій, - неймовірна сила відкинула Джеймса назад і він упав на землю, ледве стримуючи здавлений кашель. - Хто ти тепер? Де всі твої закляття захисту, а, Джеймсе? Здохляк! Всі твої смердючі маги-недоучки не змогли навчити тебе такої простої речі, як захист. Бездар!

Він кричав на дезорієнтованого Джеймса, який навряд чи чув половину цих слів.

- Твоя цікавість тебе і згубила, - продовжив через мить Тоні вже спокійніше. - Знаю, тобі зараз важко розуміти, але ти вже постарайся.

- Про що ти? - ледве чутно прошепотів Джеймс. Їдкий туман у голові застелив усе, не залишивши свідомості майже ніякого місця. Джеймс марно намагався струсити ману, він балансував на краю порожнечі у своїй голові.

- Ох, дійсно. До найголовнішого я й не дійшов. Чи знав ти, мій любий племінничку, що твоя власна матуся походить із стародавнього роду Прістів. Бачу, ти знаєш. Молодець! Ти не такий уже тупий, як я вважав. А її божевільна сестричка виявляється живою. Уявляєш? І вона до всього іншого хімера, так само як і ти. Ви з нею обидва небезпечні тварюки, яких за старих часів знищували найвитонченішими способами. Вам немає місця серед людей, і я зроблю цьому світу велику ласку вбиваючи вас.