Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

— Добре, — тихо прошепотіла Арі, і її м'які губи ледь торкнулися моєї шиї.

Спочатку я подумав, що це було випадковістю — жест у напівсні, майже неусвідомлений. Але коли вона, плавно й впевнено, піднялася, осідлавши мій торс, і її теплі пальчики почали м'яко ковзати по моїх плечах, сумнівів не залишилося. Мій Янгол зовсім не збирався мирно засинати.

— Мила... — я намагався знайти слова, щоб зупинити її, але чорт... коли її губи знову торкнулися моєї шиї, повільно просуваючись до лінії щелепи, самоконтроль став майже примарним. Її впевненість спліталася із невинністю, і ця комбінація просто зводила з розуму.
— Арі, ти граєш із вогнем, — мій голос прозвучав низько, майже зломлений, коли її губи зупинилися біля куточка моїх.

— Може, я хочу згоріти, — прошепотіла вона, дивлячись на мене своїми великими, глибокими очима, від яких у мене почало стискатися серце.

Вона зухвало провела кінчиками пальців по моїй ключиці, залишаючи за собою гарячий слід. Її поцілунки стали сміливішими, а дихання — швидшим. Я зловив її зап'ястя, змусивши зупинитися, але її погляд не змінився — у ньому було стільки рішучості, що я майже розгубився.

— Це все вино, мила.

— Я ненавиджу, коли ти такий правильний, — ображено промовила вона, кинувши на мене погляд, що поєднував у собі виклик і роздратування, і різким рухом стягнула з себе футболку.

— Такий правильний? — перепитав я, не відводячи від неї погляду.

— Мг... — промовила вона, злегка прикусивши губу, і взяла мою руку, впевнено направивши її до своїх трусиків.

Чорт. Вологий шовк тканини, який я відчув під пальцями, вибив із голови будь-які спроби мислити раціонально. Це був єдиний елемент одягу, що залишався на ній, і він видавав те, наскільки вона була готова до мене.

— Зніми їх, — її зелені очі спалахнули від нетерпіння, коли вона перевела погляд на мої піжамні штани. Це змусило мене посміхнути.

— Така нетерпляча. Завтра хтось буде червоніти, — відповів я, тягнучи час, але все-таки стягнув з себе все.

— Лео! Якщо ти не хочеш, то я знайду когось більш сміливого, — її голос був насичений провокацією, і хоча я знав, що це лише гра, це вдарило по моєму самолюбству як удар блискавки.

Не відповідаючи, я опустив долоні на її сідниці й із задоволенням почув, як вона тихо зітхнула, коли мої руки владно стиснули її. Декілька легких, але чуттєвих ударів змусили її ще сильніше притиснутися до мене, розпалюючи пристрасть між нами.

— Що я казав про покарання? — промовив я низьким голосом, зриваючи з неї тонкі трусики, які вже не могли приховати її бажання.

Арі лише тихо застогнала у відповідь, її очі блищали, і це зводило мене з розуму. Вона вигиналася у моїх руках, ніби створена, щоб бути в цьому стані — цілком моя.

Я провів пальцями по її стегну, навмисно повільно, змушуючи її тремтіти від напруги. Вона вперлася руками в мої плечі, намагаючись взяти контроль, але я схопив її зап’ястя й утримав.

— Мила, ти забуваєш, хто тут головний, — я притягнув її ближче, поцілувавши у ключицю, залишаючи гарячий слід своїх губ на її шкірі.

— Лео, прошу... — її голос зірвався, і я відчув, як вона намагається вирвати руки, але це було лише для того, щоб я ще сильніше тримав її.

— Що ти просиш, янголе? — мої губи опинилися біля її вуха, а гаряче дихання торкнулося її шиї.

— Хочу спробувати в цій позі... — її голос прозвучав як напівблагання, напівнаказ, і я не зміг стримати усмішку.

— Хочеш бути зверху?

— Так... можна? — її щоки зашарілися, але у її очах горіла впевненість і водночас сором’язливість.

— Моя смілива дівчинка, — тихо сказав я, притягуючи її ближче. — Можна все, чого ти захочеш.

Вона сіла, ковзнувши ногами по боках мого тіла, і я відчув, як її пальці легко провели по моїх грудях, вивчаючи мене так, ніби це було вперше. Її рухи були трохи невпевненими, але водночас неймовірно спокусливими.

— Не поспішай, — я провів руками по її стегнах, трохи притиснувши її ближче. — Нехай це буде так, як ти хочеш, янголе.

Арі зупинилась на секунду, наче зважувала мої слова, а потім нахилилась до мене, ніжно торкаючись губами моєї щелепи, потім губ. Її дихання було прискореним, але її очі світилися відчайдушним бажанням.

— Я хочу відчувати тебе... повністю, — її шепіт був настільки тихим, що я майже не розчув, але її рухи говорили більше, ніж слова.

Коли вона почала повільно рухатись, кожен дотик, кожен жест був таким глибоким і чуттєвим, що я ледь міг стримувати себе. Її пальці ковзнули до мого волосся, вплітаючись у нього, поки її тіло синхронізувалося з моїм у повільному, затяжному ритмі.

— Арі... — я стиснув її талію сильніше, підлаштовуючись під її темп. — Ти неймовірна.

Вона не відповіла, лише нахилилась ближче, обвівши язиком мою ключицю, перш ніж повернутись до моїх губ у жадібному, пристрасному поцілунку. Її рухи стали трохи сміливішими, глибшими, наче вона хотіла зламати всі межі між нами.

Я відчував, як її тіло тремтить під хвилею емоцій, і кожен звук, який вона видавала, зводив мене з розуму. Мої руки ковзнули її спиною, пальці залишали гарячі сліди на її шкірі, поки ми занурювались у цей момент, забуваючи про все інше.

— Лео... — її голос став тихим, майже тремтливим, коли вона зупинилася, вдихаючи важке повітря.

Я піднявся трохи, обіймаючи її сильніше і ніжніше водночас, щоб дати їй зрозуміти, що я тут, що вона в безпеці, що я відчуваю те саме.

— Я тут, мила, — прошепотів я, торкаючись губами її лоба. — Завжди.

Коли я прокинувся вранці, Аріель вже не була поруч. Ліжко порожнє, в душі - теж нікого. Спустившись вниз, я знайшов її у вітальні, де вона сиділа з Евелін, їхні голоси м’яко перепліталися між собою.

— Доброго ранку, — сказала Арі, посміхаючись.

Я підійшов до неї, нахилившись, щоб поцілувати її в щоку, відчуваючи легкий аромат її шкіри.

— Тікаєш від мене? — прошепотів я, спостерігаючи, як вона лагідно посміхається, і за мить її очі спалахнули цікавістю.