Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

– Ходімо, – сухі Арденові губи вигнулися в посмішці – і тільки зараз я помітила, наскільки ж вона насправді слабка. – Це ще не все. 

В його очах однаково промайнули бісики, і він потягнув мене вперед, прямо у квіти. 

Я помилилася щодо їх природи – це були не нарциси й не троянди, а лілії – білосніжні, великі суцвіття, що тяглися до місяця, наче хотіли напитися з нього світла. І вони вкривали поле, як сніг – такі ж чисті, морозні. 

– То… дракони? – запитала я, швидко переставляючи ногами. Я водночас намагалася не відривати очей від Арденової спини, і дивитися під ноги, аби не затоптати жодної квітки. 

– Такого ти ще точно не бачила. 

Я могла б погодитися прямо зараз. Я ще ніколи не бачила драциній, ніколи не їздила верхи, і точно ніколи не літала – а ще я не бачила поля, повного лілій, серед зими, і чоловіка настільки досконалого, як лорд Елмор. 

І ще ніколи моє серце не пускалося галопом, коли я просто дивилася на чужу потилицю з м’яким хвилястим волоссям. 

______________________________________

Любі друзі, дякую вам, що читаєте цю історію! Кожна вподобайка та коментар - як мед на душу)) Тож нагадую ще, що можна підписатися на сторінку, бо я планую ще чимало нових історій. Плюс в дописах тепер буде більше візуалізацій до "Страв сердечних", тож зазирайте✨✨✨