Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший 📚 - Українською

Читати книгу - "У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший"

303
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 94 95 96 ... 203
Перейти на сторінку:
підхопили жінки, а слідом і чоловіки. Спів підсилювався, розносячись у довкілля, пісня змінювалась піснею, обворожуючи всіх, хто чув. Дітвора, між якою був і Петрусь Янчук, воронням обсіла затиння, зачарована співом, а більші хлопчаки повидиралися на явір і акацію.

- То як, Дорошовичу, - звернувся до Карпа учитель Таран, - ти вже трохи із боргів вибрався?

- Та, Богу дякувати, вилізли, - повернувся Карпо до сусіди, - і навіть трохи обжилися, - зауважив, як Варвара Степанівна взяла під руку Ганну і повела її стежкою до берега. – Корову ж, може знаєте, на двох із братом купили, - показав очима на Пилипа, - свинят годуємо, лошаки підросли нівроку, кролів і голубів маємо...

- Працюєте упадно, то й маєте, хоч і не відповідно, а все ж терпимо. Домашка неоднораз і нам приносила молока, кисляку й сиру, то зрозуміли, що корова варта, і лошаків твоїх не раз бачив. Трудящий ти, Дорошовичу, чоловік, аж диву даєшся, на тебе дивлячись!

- Без млина, при таких податках, було б сутужно. Вітер, то – сила! А ви як, Кузьмо Сидоровичу? Щось рідше стали заходити цього року.

- Та ж обоє тим лікнепством завантажені! Вона сама в клубі із аматорами щодня пропадає і мене присилує. Освіту людям несем!

- Платять вам щось за це? – подивився Карпо у змарніле учителеве обличчя.

- Добре платять, особливо, як стала керувати освітою Леся Яремівна, спасибі їй. Даруй, хочу послухати, що там говорять Левко із Варварою, підійду до них ближче, - лишив він Карпа, пересівши на лавицю під хатою.

- Не вірю я їм, Варваро Степанівно, та й квит! – гарячкував Левко.

- Дозвольте і мені підсісти до вашої кумпанії? – звернувся вчитель до Хорунжої.

- Радо просимо, учителю, - обворожила вона поглядом Тарана. – Від вас у нас секретів немає. Не вірить мій співбесідник ні у світову революцію, ні у вождів та військовиків,  у нас теж сумнівається, то може, підсобите переконати, що не дарма він на пти здоров’я віддав?

- Я б із радістю, коли б сам вірив, як ви, але ж не вірю, даруйте, то як переконаю ближнього? Довго і сам був обманутим!

- Як то не вірите?! – не могла приховати Хорунжа оторопіння. – Весь світ про те говорить, надіється й вірить, змагає врешті!..

- Чиїми вустами говорить? Вустами наших вождів. В тому немає нічого дивного, адже прапор революції, піднятий у Петрограді, після жовтневого путчу опинився в їхніх руках, і тепер вони ним закривають від трудового люду своє справжнє хиже лице, обманюють революціонерів, допомагають творити терор у світі закликом до революції, даруйте за відвертість. Чим ви можете пояснити оту зливу образливих ярликів: білопогонники, опортуністи, меншовики, есери, есдеки, мусаватисти, дашнаки, жузисти, петлюрівці, буржуазні націоналісти, диверсанти, укапісти, боротьбисти, шпигуни іноземних розвідок, агенти імперіалізму, пособники капіталізму, вороги народу, а тепер ще – саботажники, шкідники, зрадники батьківщини, антирадянщики, куркулі, мракобіси?!   

- Аргументи ваші переконливі, Кузьмо Сидоровичу, але ж – „хто не з нами, той проти нас”. І все ж, заперечувати революцію і її наслідки – також крайність, - Хорунжа була вражена до глибини душі. – Ви що вважаєте, що влада у нас не радянська?

- Самі ж кажете, що з Москвою ні ми, ні інші провінції каші не зварять. А я скажу більше: централізований феодально-колоніальний соціалізм із диктатурою пролетаріату узаконюють анархію, убивають жадобу інонародів до політичних свобод, декларуючи самовизначення, насаджують своїх губернаторів-кагановичів, що не мають поняття про мораль, добропорядність і милосердя, жорстоко реанімують культ імперії і царя. Москва без тирана не жила і, видно, не спроможна буде жити до своєї кончини, бо не допускає думки про вільне об’єднання інонародів. Отож, українізація – не вихід із становища, про це слід не забувати нагадувати всім.  

Замовк Кузьма Сидорович, примовкла Варвара Степанівна, і слова не сказав Левко Коваленко, такими незаперечними були учителеві аргументи.

- Московська свобода –  це анархічна розбещеність ледачих паразитів-утриманців, що прикриваються нею для свого „живота”, - взяв Таран ініціативу в свої руки. – Вони нищили наш люд при монархії, революції, громадянщині і досі нищать висилками наших чоловіків у чужини, щоб засіяти наші землі покручами. Це столітній метод російських деспотів!

Учитель бачив порятунок для рідного народу таки в українізації, у відновленні людності, хай і в нужді, в сув’язі з тими земляками, що, бездоллями закинуті на чужини, втрачають зв’язок із батьківщиною.

- Не склалася по революції наша доля так, як поляків, прибалтійців чи фінів, хоч ми й чисельніші, а все через столітні засилля в наше середовище росіян та їхніх покручів, - додав по мовчанці Таран. – А що народ поганий, то його віками таким робили сусіди, знищуючи в зачатті кращих, свідоміших, гідніших і стійкіших! Було б дивним, якби він, народившись і вирісши в чужинському рабстві, був інакшим. Збагніть: із покоління в покоління Росія стинає наші кращі голови, лишаючи нас безголовими в Україні на рідній землі. Соловки й інші закуття півночі, неісходиму Сибір заселила й освоїла, наповнила острови аж до Порт-Артура, споловинивши від люду батьківщину. Жоден народ на землі не знає такого безоглядного знищення, жоден край - такого суцільного плюндрування! – аж брови вчителя насуплювалися, аж голос мінявся.

- Хіба ті мільйони жертв за радянську владу – не за царя і отечество насправді? Ваше шукання, Варваро Степанівно, обнадійливого в Бухаріні, Рикові, Каменєві і Зінов’єві, намагання популяризувати їх – просто ганебне! Адже смерть за російсько-імперську радянську владу огероюється, а за будь-яку іншу – паплюжиться. Ми своїх володарів віддали шаленим катам на знищення, як мовила свого часу наша великомучениця Леся Українка, в неволі ми загубили й поняття про волю і, видно, помремо її наївними ворогами, а не захисниками, - ледь не плакав Кузьма Сидорович. – Скільки ж треба було лукаво-сатанинської іудиної підлості, злого мефістофельсько-демонового духу, розбійницької каїно-диявольської віроломності, щоб знову накинути розкованим  революцією народам промосковський тюрмонародний насильницький союз і в ньому довести до паралічу й смерти і свій власний, і інші народи! – скрушно додав

1 ... 94 95 96 ... 203
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший"