Читати книгу - "Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]"

— А чудисько не прилізе сюди? — спитав Мацарат. — Може, треба покликати жуків-охоронців й Тітоньку?

— Поклич, — погодився ключар і вийшов з кабінету.

Анемподест сів на згорнений килим і подивився на Мацарата. Той чомусь знітився під поглядом прочанина, нахилив обличчя до столу, облисілою головою побігли зморшки. Учневі авви Макарія здалося, що астролог от-от запне дульковате личко величезними вухами. Він ще нахабніше втупився поглядом у черепахову мармизу покруча і назвався:

— Мене звати Анемподест.

— Я радий вітати вас, Анемподесте, від імені Тимчасової Карнавальної Ради вільного міста Картагени, — пропищав карлик, начепив помаранчеву напівмаску, підвівся і урочисто розчепірив вуха. — Згідно з Acquis communautaire[159] громад Квадранта, статтею четвертої Карнавальної конвенції та Едиктом Стратега Озії Другого від 17 арісонтія 26 року епохи Чорного Садхузаґа, кожен претендент на роль у виставі «Мнемозавр» повинен внести до театральної каси податок у розмірі одної тисячі імперських денаріїв, пройти співбесіду з Комісаром Ради і подати на ім’я Верховного Модератора два документи: гороскоп, складений, або завірений, офіційним астрологом Театру, себто мною, і довідку про лікарський огляд від трьох ліцензованих медиків Картагени. У відповідності до Едикта Стратега Шакіла Першого від 7 фрустуарія 98 року епохи Чорного Садхузаґа за осіб, визначених Радою як «Витискувачі Зумовленості», податок вносить один з членів Ради, а також означені особи звільняються від співбесіди і лікарського огляду. Згідно з переліченими мною нормативними актами, враховуючи внесок в тисячу денаріїв від повноважного члена Ради, старшого імперського радника Гонорія Гошеліна (карнавальне псевдо Веселий Глобус) та рекомендацією кандидатки у члени Ради, спадкової імперської розвідниці першого рангу Сапфіри Прокурести (карнавальне псевдо Дефлорація) і радника четвертого рангу Пйотра Шун’яти (псевдо П’єро), Витискувачу Анемподестові, переселеному з Опорної Реальності (псевдо Термінатор), необхідно подати Модераторові лише один документ — гороскоп типу натальної карти[160] за формою ТА 4/12, завірений офіційним астрологом Театру, радником третього рангу Амеріґо Мацаратом (псевдо Чорнильниця), себто мною, у присутності міського нотаріуса або його повноважного заступника.

Слухаючи промову вухатого посадовця, Анемподест розмірковував про те, як вести себе з цим новим персонажем — як з черговою опадлійською маріонеткою чи все ж таки визнати у цій карикатурі права представника незримої влади місцевого Деміурга. Не надумавши нічого путнього, він сказав:

— Якщо так у вас заведено, робіть гороскоп.

Мацарат спитав:

— А коли ви народилися за часом Матні?

— Невідомо.

— Себто?

— Церковна книга, де був запис про хрещення, згоріла разом із церквою.

— Як тоді скласти вашу натальну карту, Витискуваче?

Анемподест знизав плечима. Кумедні проблеми маріонеток цікавили його все менше.

Планетник тяжко замислився, а прочанин побачив на стіні кабінету предмет, котрий мріяв роздивитися від часу зустрічі з Сапфірою на пустельному плоскогір’ї. Це була мапа Опадла. Вона була намальована на розіпнутій шкірі. Він наблизився до мапи і зрадів: назви гір, річок, міст та іншого географічного фаршу були накреслені ординарною антиквою[161].

Він зауважив, що Картагена розташована південніше розгалуженої гірської системи, означеної укладачами мапи як Блакитні Гори, на березі річки Днакріс, що у нижній течії перетинала континентальну Рівнину Мартоплясів. У гирлі Днакріса чорний хрестик з написом Osta-Yezd відмічав руїни колишньої імперської столиці. Пунктирними лініями накреслювались маршрути різнокольорових садхузаґів. Прочанин знайшов на мапі Райдужну Гору й приблизно визначив місце свого першого переселення до Опадла. На шкірі воно було обведено червоним колом і називалося Fusorium[162].

«А ти на що сподівався?» — спитав він себе і обернувся на писк Мацарата.

— Ось натальні таблиці для Матні та Опадла. — Карлик поклав перед собою два альбоми у червоних палітурках. — Я складатиму ваш гороскоп, виходячи з часу переселення, як з умовного другого народження. Якого дня ви сюди потрапили згідно з вашим літочисленням?

— Невідомо… Десь після Покладання Риз[163], але точно не можу…

— Тоді, — зітхнув радник третього рангу, — я буду користуватися лише місцевим літочисленням. Гороскоп, безперечно, втратить точність, але…

Долоні прочанина все ще свербіли від невідомого мастила. Він запитав:

— Де тут у вас можна вимитися?

Мацарат вказав на бічні двері.

Виходячи з кабінету, Анемподест почув — чи йому так здалося — трель глиняного свищика.

Довгий коридор, прикрашений героїчним живописом і велетенськими гіпсовими вазами, привів його до світлої кімнати, встеленої мармуром. Посеред приміщення розкривала стулки мушля-басейн. Маленький водоспад наповнював її зеленкуватою водою. Чорноволоса дівчина у сріблястій масці, закотивши спідницю, мила у басейні ноги. Поява прочанина і латинські привітання не справили на неї жодного враження. Анемподест вимив руки у водоспаді, намагаючись не дивитись на чергову спокусу Опадла.

Дівчина взула шнуровані сандалії, розправила одяг і випурхнула з вмивальні. Прочанина овіяло лавандовим запахом. У приступі несподіваної люті він почав гамселити кулаком мармурові плити та розбризкувати воду. Потім заспокоївся, скинув одяг і обережно занурився у теплу протічну воду. Чи