Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"

Для весільної подорожі ми обрали сонячну Іспанію. Тут все, як ми мріяли: грайливе море, гаряче сонце, білий пісок і багато пальм, які рятують від спеки. А ще - ми. Разом. Далеко від міської метушні, офісів, домашніх турбот. Це найпрекрасніше місце, яке я бачила у своєму житті. Можливо, тому, що поряд, найкращий в світі чоловік. Такий рідний і коханий.

Поки я ніжилась на зручному лежаку, насолоджуючись прекрасним краєвидом, Соколовський красувався переді мною своїм підтягнутим тілом. Здавалося, що він робив це спеціально, щоб тільки підсилити мою бурну фантазію і щоб я, не дочекавшись замовлених коктейлів, потягла його в номер.

Декілька днів поспіль ми тільки те й робимо, що купаємось в морі, валяємось на пляжі, іноді їмо, тому що апетит в таку спеку не дуже, а ще кохаємось, насолоджуючись медовим місяцем.

Одного ранку, я прокидаюсь від того, що мені дуже жарко. Я торкаюся свого чола і розумію, що вся палаю.  На термометрі 38 градусів, а ще  починає нудити, з’являється слабкість. Спочатку, я думаю, що просто отруїлась, адже в таку спеку продукти дуже швидко псуються.  Але раптом, я згадую, що в мене вже тиждень, як затримка, і до мене закрадається одна думка.

Соколовському про свої підозри я поки не розповідаю, а вирішую спершу перевірити сама.  Поки він спить, я тихенько вислизаю з його обіймів і прямую до найближчої аптеки, щоб купити тест і жарознижувальне. Всю дорогу назад я нервово стискаю коробочку в руці, з надією, що тепер нас буде троє.

Коли я повертаюся в готель, нетерпляче забігаю у ванну, навіть не звертаючи увагу, що Влад давно прокинувся і спостерігає за моїми рухами. Декілька хвилин і моє серце завмирає, коли я бачу дві червоні смужки. Від радості сльози підступають до очей, а тіло пробиває ніжним трепетом. Соколовський нервується, не розуміючи, чому я так довго не виходжу, починає голосно гупати в двері і кричати, щоб я відчинила.

Зрештою, я виходжу до нього і простягаю смужку від тесту.

- В нас буде дитина, - ледь чутно промовляю застигаючи від очікування.

Його реакція не змушує довго чекати. Він швидко підхоплює мене  на руки і починає кружлятм по кімнаті.

- Господи! Я стану батьком! – мов дитина  радіє він, нарешті опускаючи мене на підлогу і погладжуючи мій, поки що, плоский живіт.

- Ти будеш найкращим татом для нашого малюка, - без сумніву запевняю я .

Через 9 місяців в нас народиться чудовий хлопчик, з такими ж темними очима, як у мого чоловіка, і ми назвемо його Андрієм.

Кінець.

Дякую, що залишилися з героями до кінця цієї історії) Ваша підтримка неабияк надихала) Пропоную вашій увазі свою новинку " За твоєю спиною"- історія про подругу Анни - Марту.

Там ви дізнаєтесь, чому вона так несподівано  покинула місто, а через три роки повернулась. Які таємниці приховує матір дівчини? І чи зможе Марта повернути кохання Володимира?

Кінець