Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Мені дзвонив Джерт. Попросив, щоб я залишилася сама в кімнаті або вийшла, де ніхто не зможе підслухати нашу розмову.
Я відразу вибігла з кімнати, не відповідаючи на запитання Олени в спину.

- Ти вже одна?

- Так.

- Чудово. Втім так, Зоя. Зараз на твого Арнольда спрямований мій пістолет. От я не знаю, що мені краще з ним зробити? Пристрелити самому чи віддати на поталу твоєму майбутньому чоловікові?

– Не треба, будь ласка. Я зроблю все, що ти скажеш. Тільки не чіпай його, благаю! - Почала кричати в трубку, не стримуючи сліз.

- Все - все?

- Все. Я на все згодна, тільки відпусти його. Ярослав Арнольда зітре в порох і влаштує для нього справжнє пекло.

- Ти вже досить добре вивчила свого нареченого, це похвально. Я не знаю, що ти зможеш мені запропонувати, щоб я вчинив усупереч  глузду.

- Чого ти хочеш? Назви ціну! Назви чортову ціну за його волю!

- Ти маєш убити Ярослава, але тільки після того, як станеш його законною дружиною.

- Вбити? Але я не вбивця. Я не зможу.

- Ти зможеш, тим більше ти його ненавидиш найбільше усіх. У вас буде шлюбна ніч. Вияви свою жіночу хитрість, Зоє. Він же марить тобою.

- Навіщо мені його вбивати? Що б урятувати Арні?

- Що б урятувати Арні!

- Джерте, я не піду на вбивство. Я можу підсипати Яру снодійне, не більше. Я не зможу, не зможу!

- Тоді попрощайся з ним назавжди, ідіотко! – гарчить у трубку та відключає зв'язок. Я сповзаю вниз по стіні, прикривши долонями обличчя і вже не плачу, а просто реву.Реву, не розуміючи, що мені робити далі! Його вб'ють, батька моєї дитини та мого коханого чоловіка вб'ють!
Нам не буде життя... Арні посадять у в'язницю, та й я опинюся за ґратами відразу ж, якщо тільки погоджуся на умови Джерта.

***
Весільна церемонія вже добігала кінця. На наших пальцях обручки, і тепер я законна дружина Ярослава.

- Тепер ти моя, - шепоче в губи, перервавши поцілунок.

- Твоя, - усміхаюся у відповідь і цілую його у куточок губ, зображуючи кохану дружину.

- Згодом ти полюбиш мене, Зоя, і забудеш свого Арні.

- Вже забула, - нахабно брешу, але я повинна переконати Ярослава саме в цьому.

- Сьогодні вночі мені це доведеш! - Шипить у губи, а потім знову накриває їх своїми.
Сьогодні вночі! Сьогодні вночі мені належить вчинити злочин. Сьогодні вночі, - промовляю про себе, відповідаючи на поцілунок Яра.
Він цілує мене повільно, а я мрію впитися в його губу і прикусити до крові.
Гарний, владний чоловік. Мрія кожній. Та не моя.
Мені б його ніколи не знати!
Усі гості щасливі. Мама плаче від радості за свою дочку, а от батьків Яра немає. Тут усі чужі. Навіщо потрібен був увесь цей пафос? Не зрозуміло.

- Коли все це закінчиться? – питаю Яра.
 
- Ти як скоріше мрієшь залишитися зі мною наодинці?

- Я некомфортно почуваюся серед усіх цих незнайомих людей і в цій сукні. Хочу її  позбутися.

- Ну, зняти я тобі  не дозволю. Хочу втілити одну із своїх брудних фантазій. Трахнути тебе у весільній сукні.
А я тебе вбити!
Але ці слова я не вимовила вголос.