Читати книгу - "Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало"

Коли ж Богом зрушена братія сотворила раду: викопати мощі преподобного Теодосія і перенести їх із печери в Богом створену Печерську церкву, — тоді на це послушання перший був цей блаженний Нестор і з великою вірою та молінням у ділі, копаючи вночі, потрудився, багатоцінний цей бісер Печерського святого монастиря, чесні, кажу, мощі преподобного Теодосія викопав і перед печеру виніс; великим тоді чудесам самовидцем був, як сам про це повідає.

Прожив літ достатньо, трудячись у ділах літописання і літа вічні поминаючи, і так добре вгодив Творцю літ; по тому по літах достатніх врем'яних переставився у вічність, і покладений був у печері, де й досі чесне його тіло у чудотворнім нетлінні почиває, свідчачи, що преподобний цей письменник житій святих і літ написав собі нетлінно житло на небесах і благословенний є нетлінним вінцем літа благодаті Божої, літа Господнього догідного.

Молитвами ж преподобного цього письменника хай би й ми були вписані у книги життя Агнця Божого, Його ж літа не зменшаться, Йому ж із Богом, Отцем та животворящим Духом належить од нас усіляка слава, честь і поклоніння тепер, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

У той-таки день страждання святих мучеників: Капітоліни та Єротиїди, рабині її, що постраждали в царство Диоклитіянове. І святого мученика Марка, і тих, що з ним.

Місяця жовтня в 28-ий день

Пам'ять святих мучеників Терентія та Неоніли і семи дітей їхніх

Блаженний Терентій християнином був благочестивим, він законним шлюбом поєднався із єдиновірною Неонілою і народив із нею семеро дітей: Савила, Фота, Теодула, Вила, Єракса, Нита і Євникію — і виховали їх у благочесті. Узяті були від нечестивих усі вкупі, батьки й діти і, поставлені перед беззаконним судищем, ясно Христа сповідали, ідолів же ганьбили, через що підвішені були і терзані без милосердя, також оцтом рани поливали їхні і вогнем підпалювали. Святі ж молилися тихо й одне одного втішали. Не зневажив Бог моління їхнього, послав святих своїх ангелів, котрі від вуз їх звільнили і цільбу ранам їхнім подали. Злочестиві ж, бачачи святих, раптово від вуз звільнених і від ран зцілених, вельми жахнулися. По тому звірам дані на з'їжу, але анітрохи зле не постраждали, звірі-бо, за Божим повелінням, лютість змінили на овечу покірливість. Тоді у конов із киплячою смолою були вкинені, відтак погас вогонь і конов охолов, і стала смола як вода холодна. Побачили злочестиві, що не беруться до них муки, і відсікли мечем їхні голови.

У той-таки день страждання святої великомучениці Параскеви

Коли нечестивий цар Диоклитіян підняв гоніння на християн, була в місті Іконії одна дівчина, на ймення Параскева, доброродна і добровидна. її батьки, будучи благовірними, виховали її в добрих звичаях, навчили святій вірі та береженню заповідей Господніх й відійшли до Господа, залишивши блаженну дочку свою в молодих літах з великим маєтком. Досягла дівчина зрілого віку й наслідувала вірі й ділам своїх батьків: маєтки власні не на прикраси і на сласне живлення юності своєї тратила, а на одягання голих, на харчування голодних і пригощення мандрівників. Сама ж не дбала про тлінних дбаль ців, котрі шукали її собі для співжиття, — заручивши себе одному безсмертному Женихові, єдинородному Сину Божому, задля Нього у преподоб'ї та правді жила, ненастанно ісповідуючи щоденно Його пресвяте ім'я перед людьми, приводячи їх до пізнання істини. Із них одні вірили в Господа нашого Ісуса Христа, інші ж, невіруючі, докуками допікали святій. Вона ж дерзновенно говорила їм слово Боже і викривала марнотність бездушних ідолів. Не терплячи чути цього від неї, невірні громадяни схопили її і, бивши, у темницю вкинули.

(мал.) Св. Параскева (гравюра з невідомої богослужбової книги).

У той час прийшов в Іконію один ігемон від царя Диоклитіяна, посланий у ту країну для побиття християн. До нього приступили громадяни й кажуть: "Світлий ігемоне, є в місті цьому дівчина, котра вірує у Розіп'ятого й проповідує його, і волхвує, і вже немало людей волхвуванням своїм од жертов богам нашим відвернула. Ми ж, почувши повеління цареве, що всі, хто не поклоняється богам, страчені будуть, схопили дівицю ту і тримаємо в темниці. Почувши те, ігемон повелів святу діву поставити перед своїм судом, і, коли йшла свята мучениця на судище, Святий Дух отінив її, і було лице її світле, аж усі, котрі дивилися на неї, дивувалися й говорили: "Глянь, не є отухла від печалі, але ще більше світиться".

Коли поставили її на судищі, зирнув на неї ігемон і здивувався принаді та красі лиця її, кажучи до наближених: "Марно оклепали цю прекрасну діву, не є праведно погубити таку сонцеподібну красу". І мовить до неї: "Скажи нам ім'я своє, дівчино". Відповіла свята діва: "Християнка я є, раба Христова". Ігемон-бо рече: "Вигляд краси твого лиця до смирення мене схиляє, а слова з твоїх вуст нутро мені збурюють, не хочу-бо таких слів чути". Свята ж відповіла: "Кожен князь, котрий правдиво судить, радіє, чуючи правду, ти ж, почувши всю істину, яку я виказала, розгнівався". Ігемон же сказав: "Через те я розгнівався, що відповіді від тебе не отримав, запитав я про ім'я твоє, а ти мені не відповіла". Мовила свята: "Спершу подобає мені сказати ім'я вічного життя, а по тому явити ім'я тимчасового житія. Сказала-бо ім'я вічного життя, що християнка я є, раба Христова, у тимчасовому ж житії від батьків моїх названо ім'я мені Параскева, бо в день Параскеви народилася". — Параскева ж у еллінів зветься день п'ятниця. Говорила свята до ігемона: "Оскільки батьки мої день шостий, що є [днем] добровільної і животворної страсті Господа нашого Ісуса Христа, в усі літа пошановували постом, молитвами й милостинями, поминаючи свого Владику, котрий з любові до людського роду пролив свою кров і душу свою за нас поклав, через те дав їм Бог плода чесного їхнього подружжя — мене, недостой-ну рабу свою, у той день, у який Його чеснотливо пошановували при спогадах страстей Владичних. Забажали тож вони наректи й ім'ям тим, яким називається день параскеви, і від дня параскеви називаюся Параскева, Христовим страстям спільниця". Ігемон же мовить: "Покинь говорити марнотні слова, а принеси жертву богам нашим, і візьму тебе за дружину, будеш пані