Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Магія крізь час, Мiла Морес 📚 - Українською

Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Магія крізь час" автора Мiла Морес. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 94 95 96 ... 100
Перейти на сторінку:

Схоже, вони готували сюрприз. Ох, як зворушливо. Майже як весілля Калеана та Еніри, на якому я ледь не розплакалася. Щоправда, тоді ми були в чужому домі, а зараз у нашому рідному гніздечку, в якому мешкали всі покоління Нотрилів.

Важко уявити, скільки разів я мріяла про своє весілля. У моїй голові були тисячі варіантів, все було продумано до дрібниць, аж до кольору фіранок, які чомусь перед весіллям я планувала змінити. Ну а щодо сукні… Усі ескізи я зберігаю досі. Там на тисячу наречених вистачить. Але рідні мене здивували. Я раптом зрозуміла, що нічого особливого не хочу. Ось так у вузькому колі вийти заміж за коханого – ідеально.

Дженард у шикарному темно-синьому костюмі з краваткою під колір моїх очей подав мені руку, і ми стали під арку з чарівними квітами. Брати півколом поруч. Я розпливлася в посмішці, не можу сказати ні слова. Відповіла лише «так», коли запитання поставив священик. Все пройшло як у тумані, а може, це була пелена з моїх сліз. Але на цей раз я плакала від щастя.

***

- Аліто, нас просив Діен до нього заїхати. Ти не проти, якщо зараз підемо?

- Ти хочеш навідати Діена на острові? – дивлюся із підозрою на свого чоловіка.

- Так, у нього до нас є справа. Саме до тебе. Там ще Ендрю буде й Есма.

- Гаразд. Ще один сюрприз? - Щось мені не по собі. Боюся, там є якась каверза. Невже Дженард таки хоче стерти нам з Діеном пам'ять? Тоді йому теж доведеться дещо видалити з голови. Так було б краще для всіх.

На острові зустрілися із уже знайомою компанією. Діен нетерпляче крокує з боку на бік, поглядає на годинник. Побачивши нас, радісно кинувся назустріч. Руки з Дженардом тиснуть по-товариському, обмінюються фразами, зрозумілими тільки їм двом. Зі всього сказаного я зрозуміла, що про цю зустріч вони домовилися давно.

- Аліто, пам'ятаєш, я тебе розпитував про те, наскільки точні твої передбачення? - Я напружилася ще на слові "пам'ятаєш".

- Так, - киваю невпевнено, поглядаю на обличчя за його спиною.

- Мені потрібно, щоб ти зазирнула в майбутнє і сказала, чи вдасться Есмі воскресити Естеліту, якщо вона спробує це зробити найближчим часом.

Я зависла. Прокручую в голові все почуте. Діен натхненний, Есма трохи смикається, Енді просто чекає. Моя рука спочиває в долоні чоловіка. Океан шумить за три метри, пісок коле пальці на ногах.

- Як Есма її збирається воскресити? – я прийшла до тями, ставлю уточнюючі питання.

- Аліто, це велика таємниця нашої родини, і ми розраховуємо... - каже Енді.

- Я розумію, що це все для вузького кола. Але мені потрібне щось конкретне, щоб я знала, що шукати у видіннях.

- Я спробую воскресити її з попелу, - несміливо сказала Есмеральда. – Мій вихованець – фенікс. Я поновлюю з попелу навіть те, що було мертвим перед спаленням.

Знову зависаю. Брови живуть своїм життям, повзуть угору, хоча я команди не давала. Щось про те, що Есма птах, я вже чула від Еліма, але ніяких уточнень тоді не було.

- Фенікс… – повторила на автопілоті. Погляд перевела на Діена, згадавши нашу давню розмову, що відбулася на цьому ж пляжі.

- Дівчинко, ти зможеш продивитися майбутнє? – Дженард нагадує мені, що настав час повернутися. - Він не хоче витратити єдину спробу марно, тому потрібний провидець, якому можна довіряти.

- Звісно, так, я зрозуміла, - відповідаю трохи спішно. - Давайте спробуємо. Найкраще, якщо ви обоє візьмете мене за руки.

Під настороженим поглядом мого чоловіка Діен взяв мою долоню. Друга опинилася в руці Есми. Ми вмостилися втрьох на пісок, розташувалися по колу. Я заплющила очі. Збоку ми схожі на тих, хто робить дивний обряд. Але зараз ми нічого такого не робимо. Я просто зазираю у майбутнє. Викликаю видіння, які стосуються двох людей, які стискають мої долоні.

Виявляється, Діен був ближче до Есми, ніж я передбачала. Картинки, що спливли перед очима, показали, як вони удвох сиділи на піску, душевно балакали, купалися в океані голими, каталися на скутері, бажали один одного на ліжку. Я струснула головою, не розуміючи, що саме бачу. Перелічую Діену подумки.

- Минуле чи майбутнє?

- Минуле.

- Зачекайте, - я відсмикнула руки, - думайте, будь ласка, про майбутнє, а не про минуле.

За моєю спиною лається Енді. Добре, що я не озвучила все, що я бачила. Навряд чи йому було б приємно це знати.

- Він читає твої думки, Аліто, - Діен каже тихо, але його чують усі.

Я винувато посміхнулася, повернувши голову у бік Енді.

- Продовжуйте, - він прокоментував твердо, але з легкою досадою.

Викликаю видіння, голову заповнює марна інформація. Я дізналася такі деталі з їхнього життя, які мені не потрібно знати. Нічого цікавого, суттєвого, хоча місцям і дуже пікантно.

- Щось бачиш?

- Про воскресіння поки що нічого.

- Може варто спробувати в склепі?

Переміщуємося тим самим складом у гробницю, в якій лежить прах Естеліти. Думала, що всередині буде моторошно, як у будь-якому склепі, але там цілком затишно. Більше схоже на кімнату минулого століття. Вузьке ліжко, невеликий столик, старий торшер, багато рюшів, якісь стародавні сукні, свіжі квіти у вазонах.

1 ... 94 95 96 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія крізь час, Мiла Морес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Магія крізь час, Мiла Морес"