Читати книгу - "У пошуках проклятої королеви, Ляна Аракелян"

Сніг змінив проливний дощ. Те, що було пухнастою шапкою, ставало крижаним панциром. Ще трохи і він провалить захист!

– Геро!.. – запанікувала я і вчепилася в сильні руки коханого.

– Чшшш, – шепнув Герман. – Зараз усе закінчиться.

Він мав рацію: з-за хмар виринуло сонце. Його промені нещадно розтопили лід. У кулі стало нічим дихати. Скріраніель вигукнув заклинання і прибрав його. Я хотіла скинути від спеки капюшон, але Герман перехопив мою руку.

– Потерпи, ти в мене занадто яскрава.

Я тільки зітхнула. Кішки планували вниз. Коли ми приземлилися, то трава на очах стала пожухлою. Я озирнулася навсібіч – неймовірно! Нас оточували дуже дивні блідо-зелені та блідо-жовті дерева. Придивившись, я побачила те, про що говорив Лік. Вся рослинність немов вивернута навиворіт. Я з розкритими від подиву очима розглядала дерево: по ніжній і тендітній серцевині біг сік. Вологу м’якоть хотілося помацати, щоб переконатися, що це не сон. Таке саме листя: сіточка назовні й видно, як він біжить по листю – від кінчика до живця і далі по гілці.

Дивовижні квіти, трава, чагарники. Королівство навиворіт!

– Сюди! – почувся збуджений голос Лікраніеля.

Ми поспішили до нього. А коли підійшли, то завмерли від видовища, яке відкрилося перед нами. На широкій галявині біля підніжжя блідо-зеленої гори прямо з повітря лився прозорий, як кришталь, струмінь води. Він ішов під землю, а звідти з’ являвся джерельним ключем і тек тоненьким струмочком, вливаючись у теплі води Семиводної річки.

– Набери, – шепнула я Гері.

Він і без мене вже виплеснув залишки води та підніс до струменя, що ллється з повітря.

– Не звідти, – Лік похитав головою і вказав пальцем на джерело. – Потім поясню, – пообіцяв він.

Не встиг Герман набрати воду, як повітря стало густим і прохолодним, а джерело затягло тонкою павутинкою криги.

– Дивина! – здивовано захлопала віями Кхибра.

Я мала такий самий вигляд: очі круглі від подиву і рот сам по собі відкрився.

– Закрий рота, фамільяр влетить! – зло пожартувала Ши-Ранса і реготнула від власної дотепності.

– Можу у вухо комусь влетіти або в ніздрю! – заступився за мене Шафран.

– А я можу тебе в банку посадити! – пригрозила ельфійка. – Будеш мудрувати там!

Шафран, дзижчачи, сів мені на плече.

– От індичкувата! Не подобаєшся ти мені, ох, як не подобаєшся! І Рані сто разів пошкодує, якщо одружиться з тобою! – не вгамовувався він.

Усе сталося надто швидко: Ши-Ранса з такою силою схопила мене за плащ, що той затріщав під її пальцями, а на капюшоні розповзлася дірка. Пролунав тихий хрускіт. У морозному повітрі поплив характерний запах. Ельфійка дістала білосніжну носову хустинку, сунула руку під струмінь води й витерла насухо, бридливо кривлячи губи.

– Полегшало? – почула я знайомий писклявий голос над вухом.

Шафран спікірував на гостре вушко Ши, і вона звискнула, намагаючись скинути фамільяра, який скоріше за все вкусив ельфійку.

– Негайно припиніть балаган! – обурився Канріка. – Набридло дивитися на ваші розбірки!

– Шафране! – прикрикнула я для виду на щитника.

Клоп сів на волосся, підібрався до мого вуха і зашепотів:

– Я домовлюся з парочкою клопів, щоб вони попили її кровиці! Упиря на неї немає!

Я відвернулася, щоб ельфи не бачили мою зловтішну посмішку. Батя має рацію – фамільяр у мене неймовірний і бойовий.

– Коли повернемося додому... – почала Ши-Ранса.

– Рута вирушить до Хранителя, – перебила її Іггірія. – Замовкни, Ши! Тебе занадто багато! Ти ще ніхто в домі Руаїкхарів! Занадто багато уваги ти до себе вимагаєш!

Ши-Ранса стиснула губи, але промовчала. Не стала сперечатися з цілителькою.

– Ти всього лише забезпечуєш охорону хлопців, – продовжила Іггірія. – А таке враження, що ти тут головна дійова особа. Можливо, ми чогось не знаємо? Так поділися.

Дякую тобі, Акрідено, що згадала про мене!

– Мені нічого сказати, – процідила крізь зуби Ши.

– У такому разі, я не бажаю більше вислуховувати твої суперечки з хлопцями. Те ж саме стосується і вас, – обвела нас суворим поглядом цілителька. – Поводитеся як малі діти, забуваючи, яка місія лежить на ваших плечах. Ельфи, я незадоволена вашою поведінкою! Це не принижує вашу гідність! Ви поводитеся як крамарі в базарний день! Тіатаріассо, я змушена буду повідомити твоєму батькові, що навчання відкладається на рік.

– О, ні!.. Будь ласка, тільки не це! – благала юна ельфійка.

Але цілителька наче не чула її та продовжила:

– Лікраніеле, після прибуття в Кришталеву Конюшину, вирушиш в академію разом зі своїми друзями. Я більше не маю наміру розгрібати чужі проблеми. Надто великої небезпеки ми всі вже зазнали.

Я хотіла заперечити, але ельфійка виставила руку вперед, запобігаючи запереченням.