Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Нас зустрічала дівчина в одязі жриці, яка запросила мене увійти. Щур, радісно попискуючи, понісся вперед. Перш ніж підійти до дверей, що ведуть у будівлю, я оглянула себе. Замість грубого селянського одягу на мені була прекрасна сіра сукня, перехоплена поясом на талії. Я машинально підняла руку і доторкнулася до волосся - воно було прибране у високу зачіску і прикрашене камінням.

Я запитально подивилася на дівчину. Вона злегка посміхнулася і кивнула: мовляв, так і має бути.

За дверима мене зустріла верховна жриця. У ній я впізнала жінку, з якою говорила в лісі Міжгір'я.

- Проходь і сідай, - сказала вона. - У нас є трохи часу.

Я обережно присіла.

- Мене звуть Амайя, - сказала жриця. - Вітаю тебе, Нью, дівчина з іншого світу!

Зміна обстановки була настільки разючою, що я не могла зібратися з думками. Моє замішання посилювало те, що, поки я йшла від дверей, помітила, що мої рухи незвично витончені, починаючи з жесту, яким я звично відчинила двері, і закінчуючи тим, як граціозно опустилася на пуфик. Ні, це точно був не сон.

Амайя правильно витлумачила моє мовчання:

- Одна з наших сестер, Омеа, на певний час поступилася тобі своїм тілом, щоб ми могли поговорити. Ти потрапила сюди способом, схожим на той, коли ти перемістилася зі свого світу в інший світ.

Тепер мені стало зрозумілим сум'яття в голові. Разом із тілом, мені стала доступна пам'ять його власниці. Продираючись крізь феєрверк незнайомих образів, я насилу сприймала слова Амайї, і водночас мені багато чого стало зрозумілим. Кожен мій внутрішній імпульс щось сказати, кожна думка негайно викликала відгук із пам'яті господині тіла. Хоча Амайя говорила незнайомою мовою, я добре її розуміла.

Настала пауза. Жриця не поспішала переривати мовчання, мабуть, здогадуючись, що зі мною відбувається. А я напружувала всі свої здібності, щоб сприймати інформацію, що надходила з неймовірною швидкістю. Вона заповнювала мою свідомість, ніби мій внутрішній комп'ютер підключили до величезної бази даних. Думаю, мовчання тривало з чверть години. За цей час переді мною пронеслася вся історія східного континенту. Мені довелося повністю відключити власні думки та судження, інакше потік інформації просто збив би мене з ніг.

Я побачила історію руйнування Храму Світла. Коли чудовиська проникли в храм, їх зустріла охорона. Воїни, всі як один, загинули, даючи жрицям можливість викликати Силу і піти через портал. Я побачила історію благородного народу хесків, мужніх і сильних воїнів, які з покоління в покоління охороняли Храм Світла. Після знищення Храму на них впало прокляття, що перетворило їх на зневажуване всіма плем'я найманих убивць.

Я побачила свого головного ворога. У минулому це був власник невеликого маєтку на півночі континенту. Скориставшись можливістю, він вступив у змову з силами, які знищили Храм і змусили жриць тікати, наклавши на цей світ печатку зла і нечистих перетворень. Я побачила істинний ритуал поклоніння Богині, який не мав нічого спільного з уявними образами кривавих жертвоприношень, що виникали в мене перед очима, поки я тікала від величезної змії.

У розумінні жриць, змія з трьома головами була втіленням Богині. Ритуал поклоніння полягав у тому, що гігантську чашу храму заповнювали водою і опускали у воду безліч дерев'яних чаш, у формі плоскої вигнутої пелюстки, з ароматними квітами і пахощами. Молоді жінки в білому одязі зі співом і молитвами відчиняли двері. Змія вибиралася зі свого укриття і гралася у воді серед запашних квітів.

Викупавшись, вона вибиралася на берег, де на неї чекало підношення. Жриці урочисто підносили їй три чаші з нектаром.

Після цього до змії підводили жінок, які не могли завагітніти. Змія висовувала довгий язик і тричі торкалася ним жінок - живота, грудей і чола кожної з них. Ці дотики вважалися зцілювальним дотиком Богині.

Після обряду зцілення жінок відводили, і жриці робили ще одне підношення, цього разу частування із сушених фруктів. Наситившись, змія поверталася у своє укриття і залишалася там до наступного ритуалу.

- Ці знання залишаться з тобою.

Уважно дивлячись на мене, жриця вловила момент, коли моя свідомість трохи звільнилася від вантажу інформації.

- Той, хто називає себе Владикою і його поплічники, осквернили храм, приносячи криваві жертви. Її Божественне втілення, змія Антарія, ослабла. Ці люди, скеровувані силами Темряви, намагаються змусити її пити кров, але такі жертви огидні для Богині. Храм має бути очищений і рівновагу відновлено.

- Люди вважають нас загиблими, - продовжувала Амайя. - Ми спеціально створили таку ілюзію, але темний Владика здогадується про справжній стан справ. Завдання твоє і твоїх товаришів - вигнати з Храму тих, хто називає себе володарями.

- Ми не зможемо повернутися туди, - із сумом сказала вона, - але я знайду спосіб навчити нових жриць. Рівновага має бути відновлена.

З темних ритуалів черпають силу сірі жерці. Коли рівновагу буде відновлено, їхні брудні обряди вигнання душі втратять силу, і вони не зможуть перетворювати людей на нечисть.

- Їм доведеться йти на ринок торгувати зеленню, - з усмішкою додала жриця.

Крім того, жертвопринесеннями темний Владика підгодовує сили, що знищили Храм. Це дає йому владу над людьми. Він не може відкрити портал так, як це трапилося колись, але дає змогу цим силам незримо бути присутніми і тримати людей у страху. Його слабке місце в тому, що його поплічники ненавидять його і хочуть знищити. Причина цього не в боротьбі за владу, як можна було б подумати, а в тому, що кожного і кожну з них він піддавав моральним катуванням, перш ніж зробити своїми підручними. Зараз їхня воля пригнічена, але в кожного з них у глибині душі живе бажання помститися, не зважаючи ні на що.