Читати книгу - "Вода, павутина"

— Дякую. Думаю, трохи цукру мені б смакувало.

Дамір уважно оглянув свою тарілочку з пакетиками цукру і вибрав один. Тримав його в руці, гладив пальцем шовковисту поверхню, поглянув на зображення поставного лебедя, ще раз погладив з обох боків і лише після цього поволі роздер пакетик. Вміст висипав на край своєї тарілки.

— Цей пакетик я отримав від Катарини.

Мала Пречиста знову вклонилася. Уміла цінувати жертовність.

Сиділа на краю тарілочки і делікатно ручкою, наче щупальцем, підносила до рота цукор. Кришталик за кришталиком.

День був короткий, але ніч не завжди означає сон. Вони трохи нудилися.

— Даміре, хочеш зіграти партію Ґо?

— Ні.

— Ти обіцяв.

— Знаю, але не можу.

— Чому?

— Я не вмію викладати каменів.

— Ти вже виклав камінь. І не один.

Дамір обернувся. Інколи не хотів її слухати.

— Якщо ти все знаєш, скажи, чи вбитих деколи хоронять поруч з тими, хто їх убив?

Мала Пречиста уважно на нього дивилася.

— Так, трапляється. Але це огидне запитання.

— Знаю, що огидне. Але я мусив спитати.

Дорікнула йому:

— Грати у гру не хочеш, але такі питання ставити настрій в тебе є. Даміре, Даміре…

— Добре, зіграємо одну партію, якщо відповіси мені на деякі запитання.

— Домовилися.

Поправила сукеночку на колінах і зачекала.

— Скажи, Мала Пречиста, чи існує досконалий злочин?

— Усі злочини досконалі.

— Ні, не всі. Ти помиляєшся.

— Не помиляюся.

— Помиляєшся. Завжди, практично завжди вбивцю викривають. Я просто питаю, чи ти, може, знаєш про якийсь злочин, який не розкрили.

— Викриття вбивці не має стосунку до злочину. Важливий мотив злочину, а не викриття вбивці. Викриття вбивці це… Як тобі пояснити? Це технічний процес заради самого процесу. Може й для чогось іншого слугувати, але з мотивом злочину не має нічого спільного.

— Що ти таке говориш? Ти помиляєшся, це найважливіше… Викриття вбивці.

— Ні, Даміре, це абсолютно неважливо. Злочин — чиста, досконала, автентична дія.

— Що означає автентична?

— Знаєш, що таке підробка?

— Знаю. Коли хтось копіює картину. Чи паспорт. Чи гроші.

— От. А злочин ніколи не є підробкою. Він оригінальний, унікальний, бо кожна жертва унікальна. Жертву не можна скопіювати, і тому кожен злочин унікальний і досконалий.

— Те, що кожна жертва унікальна, це я розумію. Іншого не розумію.

— Розумієш, що злочин завжди досягає своєї мети? Мотиву?

— Ні. Не розумію.

Почав хитатися. Думала, що заспокоїть його.

— Скоро зрозумієш.

Не змогла, він продовжив хитатися.

Мала Пречиста затрясла головою і дала йому знак, що не продовжуватиме розмову про злочин. Те рішення втихомирило і його, і її. Обоє накинулися на цукор. Заспокоює нерви.

Потім вона розклала дошку, і обоє поклали свої камінці. Захищали їх, як уміли і могли. Переможців не було, гру відклали. У Ґо вона може тривати роками.

Вони набридли Цилічиній хатинці. Вона позіхнула, за нею позіхнули всі решта хатинок на вулиці Малій, потому проказали молитви за своїх покійників й обмінялися декількома ввічливими словами. Новобудови здебільшого були порожніми: їхні мешканці поїхали на свої далекі могили.

День спомину всіх померлих вірних, другий день свят

— Вііілім, Вііілім! Я йду до Катарини, Ірма повіла, же їй зле.

Циліка була практичною жінкою і не дала себе обманути Катарининими розповідями про те, що все буде добре, от тільки трохи полежить, вип’є якогось чаю з аспірином. Коли спробувала встати, Циліка ледве встигла її підтримати, щоб вона не впала.

— Жеби ти не думала вставати. Нині я тебе пильнувати буду, від Ірми так чи так користі ніякої, зара викличу «швидку», жеби ті шось вкололи.

— Циліка, прошу тебе, не влаштовуй цирків, я просто виснажена.

— Та хіба я шось друге повіла? Але та виснаженість доведе ті до того, же ти більше встати не зможеш.

Циліка була і практичною, і наполегливою: їй вдалося вмовити лікарів зі «швидкої допомоги» приїхати. Катарина була класичним випадком виснаженості, і лікар пішов незадоволений, що втратив дорогоцінний час для важливішого виклику. Але виходити їй сьогодні заборонив.

— До Дадика нині не підеш, ясно тобі? В нього є батько, він буде з ним. І зупку з’їж. Ясно? Зара спи.

Виходячи, крикнула в напрямку приміщення на горищі.

— Ірма, жеби ти її не денервувала, чула?

І собі під ніс:

— Я ті знаю, вітрогонка проклята. Прийти до сестри на весілля в дванадцятій ночі, встидалась би, шльондра якась.

* * *

Борис Горак справді набрався вірусів. Квартира невдовзі запахла оліями енотери, календули, гіркого мигдалю, чорного кмину, евкаліпту, випарами чебрецю, меліси, шавлії… Лежачи голим на животі, Борис віддався вмілим рукам своєї дружини. Терла його і м’яла, наче з глини формує тотем, масувала йому ступні, доки вони повністю не зм’якли, терла м’язи литок, боролася із напруженими м’язами стегон, стискала до болю м’язи сідниці, нагадала йому про неіснуючого хвоста, вигравала на його хребцях, наче йдеться про кларнет, плечі довела до стану, що він міг злетіти, обернула його, ніби він дитина, і верталася тим же шляхом, але спереду, вдавала, що не помічає його ерекції, викликала реакцію його сосків, наче він самка, по обличчю йому клацала, наче по клавіатурі, і врешті сама вмостилася на нього, але ненадовго, ненадовго. На стільки, скільки їй було потрібно; пам’ятала вчорашні образи. Вони трохи сопли; Борис почав кашляти, більше в ефірних оліях магії не було. У рухах ще менше. В будь-якому разі, це був пам’ятний масаж. Пані Горак не боялася вірусів, мала сильний імунітет.

Але Гораку, без сумніву, не можна до Давида принаймні кілька днів. Дитину треба вберегти від вірусів.

Я згадав, чого настрашився. Та й взагалі, багато чого згадав. Навіть забагато, але про це зараз не буду роздумувати.

Були якісь лікарі, а мами ще нема. Тато прийде пізніше. Він завжди приходить трохи пізніше. Постійно хтось стоїть перед дверми, тому було би добре, якби тато прийшов якнайшвидше. А якщо мама прийде, нехай тої брошки не бере.

* * *

Урешті й Катарина зрозуміла, що далі так не можна, віддалася в руки Циліки, яка зварила курячого бульйону, поскидала гірлянди і прибрала в Давидовій кімнатці, в якій лежала Катарина. Надвечір прийшли Іта з Ловро, навіть Ірма була вдома, і всі стурбовано розпитували Катю, як вона почувається. їй було вже набагато ліпше, вона