Читати книгу - "Українська міфологія"

Нерідко відьми «переймають» чужих корів, коли ті повертаються з паші: «Ну таке… таке… говорать, шо є такиє люди. шо можуть зробить тобє… зробить, шо шось тут буде недобре, о, таке, шо може і корові шось нашептать, і… […] Ося вєдьма — їє корова йде сама перша. Вона пóйде зажене свою в хлєв, закриє, і ше довжнá вибєгти, шоб ше заня´ть, як тиє йдуть».[1812]

Аби відібрати молоко, відьми кидали на дорогу, де йшлі худоба, цвіт з огірків (очевидно, пустоцвіт): «Відьми — на Івана нарвала цвіту з огурців і сипала на дорогу, як корови гнали».[1813]

Як женуть корови, чаклунка нібито може так подивитися, що корова раптом зробиться неспокійною, почне втікати від пастуха в ліс чи хвицатися під час доїння, що «не мож приступити». Після такого погляду «корова і не погуляє». Також відьма може сказати: «О, які в її дійки великі», — і корова перестане доїтися, а лише бігатиме й ревтиме.

З так званим «лихим оком» відбирання молока й інші прикрощі пов’язують доволі часто:

— «Є такі прімети, я знаю, шо я ше мала гонила пасти, то все казали на одну жінку, шо вона відьма. Бо ми як все гоним пасти, то вона стане на фіртці, і котра корова йде, то вона все дивиця на ти вімня».[1814]

— «Ну то то, шо молоко, кавут. То кавут, шо такі гочи в людини. Шо як шось подивица на корову, шо шось таке, то молока не стає. Вже буває — двоє суток не стає молока. Потом знов обновляєцца. Алє то, говорилі, шо то гочи такі в людини є, бувают. Знáхуркі, ну».[1815]

— «От циє всякиє очи є, і циє калдуни, кажуть, вєдьмарí. Є. Є. Ше й заре вони є».[1816]

— «Є такі бабкó — чи то тіє бабки, шо на гóчи… шось подивицца, да вже недобре… отакі є, такі бабкó, такі знахорó».[1817]

— «Відьми були. Шось зробит корові, то корова молока не дає, не пропускає, а то — і їстиме, і сохне… Перейде корові, подивиця, і вже корові шось бракує».[1818]

— «Піде та й подивиться на корову — і всьо, вже в її корови молоко. То як корова тобі давала по п’ять-шість літрів, а тут тобі дасть дві літри, і бувай здоров — більше молока нема».[1819]

— «От ті відьми — вони з превіку, але вони і зара[з] є. То як така людина, шо вона має в очах якійсь акценти чи що, чи завислива, чи що. Подивилася на корову — вже твоя корова очи дістала, молока не дає (ми кажемо очи — то вроки мається на увазі)».[1820]

Людей із таким поглядом із відьмами ототожнювали не завжди, нерідко називаючи «урекливими». Вважали, що їх свого часу мати просто двічі прилучала до грудей:

— «Погані вочи — от так якби скажеш: дитяти цицки не дам. Не дам цицки дитяти. А послі воно плаче да так хоче — ой, хай ще поссе, ще дам, хай поссе. І вже в того дитяти будуть очи поганиє на переход. Вже воно шо побачить — воно ничого не знає — але вже на переход, от, перéйде дорогу кому — вже шкодить, уже погано. Вже як сказала, шо не дам, то й не давай. Бо вже в йогó вочи будуть погани, шось побачить — і вже шкодить».[1821]

— «Як завернули грудь дитині, то та людина дуже погана на очі, десь як перейде тебе, то погано».[1822]

Відьма начебто може сказати на перехресті: «Хочу молока!» — а потім вдома забиває у двері хліва ножа, і з нього ллється молоко. Частотні також оповідки про те, як відьми чи «знахурі» пускають молоко чужої корови, наприклад, з дерева:

— «Ото прійде на перехрьосток дороги: «Хочу молока!» Всьо. Пурнула в двери, наставіла — з дверей повно молока».[1823]

— «Є така жінка, шо вона з чого-небудь вдоїт молока».[1824]

— «У відьми в хліві був стовповий полик, і там вона робила дірку, з неї молоко доїла і назад затикала».[1825]

— «Відьма тєгне то молоко від коровів. «В стовпі пробий дирку і дій молоко», — так казав знахор, але то потім корова пропадає».[1826]

— «Той Перец старий. Вони десь пошли в лєс, а вон каже: «Хоште молока?» Як же — корови нема, як то — «молока хоште»? Вон, ка’, до берези шось пошептав да цюкнув [у березу сокирою]: молоко дзюрою летит… Да каже: «Пийте! — А ті полякалис чоловіки. — Ах ви, — каже, — лайдакó, я ж, — ка’, — перевйов людську корову!»[1827]

— «Казали, шо в полонинí бýли такі люди, шо кине через ялицю вірьовку, і з тої вірьовки молоко капає. Шо забирає у одних овець, у одного стада молоко і перевертає собі. Якісь такі чарівники, чародії».[1828]

Зрештою, ворожиля просто може прийти посовати дверною клямкою догори й донизу — «і всьо — дев’ять хат догори, в долину — перехрестіться: молока нема. Або збрезкле, або скисло, аж смердить».[1829]

У більшості випадків відьма відбирає молоко, видоюючи корову безпосередньо в хліві. Доїть доти, доки з вимені не потече кров. Після цього тварини довго хворіють і навіть гинуть. Іноді відьми в хліві не видно: «часом чути, що хтось ніби доїть, а зайдеш до хліва — нема нікого». Переважно ж відьми залазять до хліва у вигляді великої жаби-ропухи:

— «В нас воде сусід тут, недалеко… Приходит хадзяйка — сидит у кутку жаба такаво, і корова лежит, а вона доїт. Жаба іссе та. Занесут туди гет у корчі. Вона знов прилізе. Та стара баба носила-носила, та й взяла занеслá туди, та й залізника, розсекла її закопала. То казала — так молоко било… Казали, шо вєдьма може перекинутися… Біда знає, казали… Ну, то колишашня історія…»[1830]

— «Як така теньґа жаба коло стайні вертóцці або лізе до стайні пресі тако… В нас це бýло. Як ми з бабов-небожков, ше баба жóли, — ну, пресі до стайні… Ми тоди з бабов взя´ли злапали у слоїк (така теньґа, шо ну), закрили накривков і поставили під сків. Рано нені раньше встали, подивились під сків — нема, слоїк порожній. А як був закритий, так і стоїт закритий. Ми приклали таким каменем