Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

Відповідаю за лікування. Як обіцяла.

         Наступного ж дня ми приїхали раніше, і я поспілкувалася з лікаркою, яка на прохання Андрія звеліла надати весь перелік призначених препаратів. В шпиталі призначений препарат, що знижує зайву електричну активність мозку, Андрію продовжили. Судинний ми теж бажали продовжити, бо за кілька днів відчувся позитивний ефект. Та через інший профіль лікарні в наявності судинних препаратів не було, тож спочатку лікар призначила п'ять крапельниць з електролітами, що гірше точно не зроблять, а потім я купила і принесла саме той препарат. За бажанням пацієнта лікар і його додала, ознайомившись з інструкцією. 

     З психіатричних препаратів  таки була пара призначень, які, вочевидь, робили там всім не роздивляючись. Від них, мабуть, сусіди по палаті всі й були дуже в'ялі і майже постійно спали. Сумно було щоразу на них дивитися. Але поспілкуватися ні з ким з них навіть спробувати не могла, бо Андрій реагував на це негативно. Ревнував навіть до того, що кілька разів привозила банани і клала кожному по одному на тумбу. Геть не бажала бачити Андрія в такому стані "напівовоч". І він саме цього остерігався.

        Якщо в попередньому шпиталі лікар антидепресант одразу відмінила через скарги на печію, то і зараз пити їх чи обов'язково? 

          Біля будиночка було, де прогулятися, і навіть облаштований колись пацієнтами невеличкий спотивний куток був — турнік, штанга, гантелі. Андрій із задоволенням там займався і малого щоразу вів підтягуватися. Потім грали з малим то в наздогонялки, то в лоскотушки. При чому Володимир був спійманим завжди, а спіймати Андрія не міг ніколи: надто вже професійно вивертався і швидко бігав, ось така вона підготовка штурмовика- розвідника, навіть в буденних речах видно. Спав в тиші і гуляв на свіжому повітрі, наче в селі; раз на тиждень приїжджала Юля, ми з Володимиром відвідували через день — Андрій мав і можливість опрацювати наболіле, і спілкування, й живі емоції. Й підтвердження того, що вже не один, коханий та потрібний.  Об'єктивно його настрій був  досить хорошим, хоч інколи і коливався. А в кого цього не буває? Отже, в хімічних антидепресантах я просто не бачила потреби.

           Другим препаратом був нейролептик. Одразу кинувся в очі рядок в інструкції, що протипоказаний після черепно-мозкових травм. А нічого що чоловік в шпиталі опинився з нелікованою вчасно черепно-мозковою травмою? Я цього протиріччя геть не розуміла. Може, лікарям і байдуже, призначають, що мають за шаблоном усім знервованим боями, але мені точно нашкодити Андрієві не хотілося. Тож, це теж я дозволила йому не пити. Сперечатися з лікарем не було сенсу, а то ще випишуть завчасно. До рота ніхто не заглядав, контролюючи процес прийому ліків, і він просто складав їх у пакетик. Але саме розуміння, що кохана за психа його не вважає і все психотропне дозволила поки не приймати, хлопця дуже мотивувало, радувало і піднімало у власних очах.

      З корисного додала магній з вітаміном В шість, що має і заспокійливу дію, і знімає спазм судин; гінго білоба для тих же судин та омегу, якої так бракувало хлопцю, бо організм постійно просив оселедця. 

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot