Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

505

«Allert de Lange Verlag» — голландське видавництво, від 1933 року займалося також виданням творів німецьких авторів, публікація творів яких була заборонена в Німеччині.

506

Йдеться про Exposé über das Buch «Die Zimtläden» von Bruno Schulz — див. примітку 37 у листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 295). Exposé Шульц передав також знайомому Марії Хазен Жоржу Пінетові, котрий безуспішно клопотався про публікацію в італійських видавців (див. його листи до Шульца у тій справі, № 24 і 25). Берман також намагався посприяти популяризації Крамниць у Австрії. Через три місяці після написання того листа Австрія була окупована Третім Райхом, і будь-які спроби зацікавити тамтешніх видавців творами Шульца втратили актуальність.

507

Згадана Берманом новела — Heimkehr, твір, написаний Шульцом по-німецьки. Шульц мав також намір надіслати її Максові Броду.

508

Макс Брод (1884—1968) — приятель Франца Кафки та видавець його творів, прозаїк, есеїст, літературний критик; у 1939 році емігрував до Палестини.

509

Авраам Інслер (1893—?) — народивсь у Стрию, після навчання в університетах Львова та Відня здобув ступінь доктора філософії. Співредактор львівського тижневика «Nasza Opinia», публіцист, із кінця 1937 року редактор варшавської щоденної газети «Nowy Głos».

510

«Nowy Głos» — єврейська щоденна газета, яка виходила в 1937—1938 роках у Варшаві польською мовою, загалом з'явилися 190 чисел.

511

Йдеться про Лауру Вюрцберґ — див. примітку 1 у листах Шульца до Мар'яна Яхимовича (у електронній версії — прим. 376).

512

«Chwila» — щоденна єврейська газета, яка виходила польською мовою у Львові в 1919—1939 роках.

513

Артур Лаутербах — див. біографію у примітках до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 525).

514

Йдеться про Фердидурке — книжка, споряджена датою 1938, з'явилася в останньому кварталі 1937 року.

515

Здзіслав Клещинський (1889—1938) — автор манірних віршів, забутий письменник, оглядач щоденної газети «Kurier Warszawski», де публікувався під псевдонімом Сенк; позивав Бермана до суду за зневагу після якоїсь публічної дискусії. Либонь, ішлося про текст Бермана Відкритий лист до найрозкішнішого Єгомостя Пана Здзіслава Клещинського, він же Сенк (List otwarty do najrozkoszniejszego Imć Pana Zdzisława Kleszczyńskiego alias Sęk, «Nasza Opinia» 1936 p., № 91). Справа була припинена через смерть Клещинського.

516

Нападки на Ізидора Бермана не обмежилися кампанією цькування у пресі, а й набули форми брутальних нападів бойовиків із середовища Табору національної єдності («В одному львівському виданні була дуже схвальна рецензія І. Бермана, котрого через кілька днів тяжко побили студенти-ендеки», — написав Бруно Шульц 21 лютого 1938 в листі до Романи Гальперн, № 99).

517

Рахеля Ауербах (1901—1976) — народилася в Галичині, померла в Ізраїлі. Приятелька Дебори Фоґель, випускниця університету ім. Яна Казимира у Львові, письменниця, перекладачка, публіцистка, котра писала їдишем, польською та івритом. Під час Другої світової війни, до 1943 року, перебувала у Варшавському ґето, співпрацюючи з Емануелем Рінґельблюмом над формуванням архіву Онеґ Шабат і діючи в соціальній допомозі, пізніше — в «арійській частині» — була зв'язковою з утікачами з ґето й активісткою Єврейського Національного Комітету (псевдонім «Анеля», Анеля Добруцька). Після війни працювала в Центральній історичній комісії в Польщі, а відтак в Яд Вашем в Ізраїлі. Була одружена з видатним єврейським поетом Іциком Манґером. Авторка опублікованих в Ізраїлі спогадів про Дебору Фоґель і Бруно Шульца.

518

Рахеля Корн (1898—?) — єврейська поетеса, приятелька Рахелі Ауербах. Від 1930 року належала до неформальної групи письменників, котрі ініціювали випуск у Львові мистецького журналу мовою їдиш «Cusztajer». До тієї групи належали, зокрема, Рахеля Ауербах і Дебора Фоґель. (Про видання часопису «Cusztajer» див. також вступну нотатку до листів Дебори Фоґель (у електронній версії — прим. 451)).

519

Дозя — Дебора Фоґель. Див. її листи до Шульца та примітки до них.

520

Див. примітку 1 у листах Дебори Фоґель (у електронній версії — прим. 452).

521

Див. примітку 6 у листі Ізидора Бермана (у електронній версії — прим. 510).

522

Іцик Манґер (1901—1969) — колишній чоловік Рахелі Ауербах, один із найбільших їдишських поетів у XX столітті.

523

Тадеуш Штурм де Штрем (1892—1968) — громадський діяч, від 1912 року член Польської соціалістичної партії, вояк І Бригади Легіонів; у 1920—1939 роках працював у Головному статистичному управлінні у Варшаві, куди взяв на роботу на прохання Бруно Шульца його наречену Юзефину Шелінську (див. примітку 6 у листах до Арнольда Шпета (у електронній версії — прим. 58)). Під час Другої світової війни діяв в організації «Воля — рівність — незалежність», у роки сталінщини засуджений до тривалого ув'язнення. Після звільнення працював над виданням творів Людвіка Кшивіцького та Людвіка Ландау. Великий громадський активіст і гуманіст, упродовж усього життя самовіддано й безкорисливо допомагав іншим, сам живучи як аскет.

Лист стосується запланованої поїздки Шульца до Парижа.

524

Профспілка польських письменників.

525

Артур Лаутербах — публіцист, співробітник видань «Chwila» та «Nasza Opinia», мистецький критик (серед інших, стаття Євреї та образотворче мистецтво (Żydzi a sztuki plastyczne, 1937)), автор розсіяних у періодиці віршів і рецензій-оглядів, присвячених графіці Бруно Шульца, опублікованих у 1929—1930 роках на сторінках щоденної газети «Chwila». Його роботи публікували також видання «Commoedia», «Głos Literacki», «Myśl Polska» й «Tygodnik Ilustrowany». Ініціатор і співорганізатор — разом із Ізидором Берманом — сатиричного тижневика «Chochoł». Радше за все, загинув у Львові під час війни.

526

Згаданий тут сатиричний тижневик — це «Chochoł», перший номер якого вийшов у 1938 році у Львові.

527

Жодна робота Шульца в журналі «Chochoł» опублікована не була.

528

Марія Рей-Хазен (1900—1966) — видатна піаністка, приятелька Шульца, сестра Жоржа Розенберґа; до Другої світової війни мешкала в Лодзі, після війни — в Нью-Йорку. Уривки з її спогадів, переказані мені в 1965 році у трьох наступних листах із Нью-Йорка, містять багато цікавих деталей і є важливим матеріалом до біографії письменника та долі зниклого листування з авторкою цих спогадів.

«Ваш лист мене зворушив і повернув мені усвідомлення тієї незвичайної приязні, яка об'єднала мене з Шульцом — то була інтенсивна, незвичайна й довготривала приязнь. Коли йому