Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Війни художників 📚 - Українською

Читати книгу - "Війни художників"

302
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війни художників" автора Станіслав Стеценко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 215
Перейти на сторінку:
Меркулов сидів навпроти Берії у його кабінеті в будівлі НКВС. Перед обома стояло по чашці чаю. На тарілці турботливо нарізані і намащені секретарем Берії бутерброди з маслом. Знаючи, що Берія затримується допізна, секретар завжди тримав напоготові бутерброди й печиво. Зі стіни на обох дивилися портрети Леніна і Сталіна. Штори опущені. Звичайного стосу тек на столі не було. Всі вони турботливими руками секретаря вишикувалися у шафах. Словом, було помітно, що Берія щойно з’явився у своєму кабінеті.

— Мля, Меркулов, я не довіряю старим кадрам Єжова і Ягоди! Принаймні половина з них — англійські шпигуни і вороги народу. Що, якщо цей Гущенко перебіжить до німців? Треба приставити до нього когось надійного. Подумай — кого. І будь готовий за моїм наказом у Берліні знищити його, — Берія відсьорбнув чаю і взяв бутерброд. — Пригощайся.

— Що? Я правильно вас зрозумів, Лаврентію Павловичу? Знищити керівника делегації радянських художників Гущенка? — Меркулов зазирнув Берії в очі.

— Знищити художника Гущенка. А якщо скажу, то і всю делегацію. І так, щоб підозра впала на німців, — погляд Берії був твердим і холодним, без жодної краплі жалю.

— Яким чином? — беземоційно запитав Меркулов, намагаючись не виявляти свого ставлення до почутого.

— Ти у мене запитуєш? Ти і з Колькою Єжовим консультувався, як організувати ту чи іншу операцію? Я сказав: візьми бутерброд!

Меркулов узяв бутерброд. Відсьорбнув чаю. На чолі заклалися зморшки, було помітно, що він напружено думає. Берія, навпаки, спостерігав за ним з ледь помітною посмішкою.

Меркулов замислився:

— Якщо мова йшла про ліквідацію одинаків, то вирок виконували офіцер НКВС Коротков і ще один турок, якому ми платили окремо за кожну ліквідацію. А ще такими операціями переймався Судоплатов.

— Це той, що тепер займається Троцьким?

— Так точно!

— Ні, Судоплатова не чіпай! Троцький — це нині головне. А хто такий Коротков?

— Вибачте, Лаврентію Павловичу, але Короткова ви звільнили з роботи.

Щойно з’явившись у наркоматі в січні 1939-го, Берія вчинив рознос усім працівникам ІНО. Короткова, який володів німецькою і французькою, як рідними, і традиційно, за завданнями НКВС, займався ліквідацією ворогів народу за кордоном, він назвав агентом гестапо і звільнив з роботи. Проти Короткова зіграв той факт, що на роботу в ІНО його рекомендував Герсон — особистий помічник Ягоди. Герсона було розстріляно разом з Ягодою. І, звісно, Берія не збирався довіряти Короткову — їхньому протеже. Останній уже майже півроку чекав або табору, або розстрілу.

— А, Коротков — це старий кадр Єжова — Ягоди? Пам'ятаю, я викрив його як агента гестапо? — згадав Берія і щиро здивувався. — І ми його не розстріляли, а тільки звільнили з роботи? Дивовижно!

Якийсь час обоє мовчали. Берія допив чай, поставив свою чашку на стіл і позіхнув:

— Добре, подумай, хто це може зробити, крім Короткова.

— Але ж Гущенко багато зробив, — все ж не витримав Меркулов.

— Досить! — гаркнув Берія й ударив долонею по столу так, що розплескав недопитий чай із чашки Меркулова. — Мої накази — це накази партії! Жодних запитань! У вороги народу захотів? Це особиста вказівка Хазяїна. Він краще знає, що робити! Все, ти вільний.

Розділ 34

«Нет для советского художника более благородной и благодарной задачи, чем работа над образом Иосифа Виссарионовича Сталина. Она огромна и небывала для нас по ответственности. На зтой работе проверяется зрелость советского изобразительного искусства».


Олександр Герасимов, журнал «Советское изобразительное искусство», 1940 рік


* * *

Герасимов зайшов до своєї приймальні і побачив, що його секретарка Лілія Гофман плаче. Він підійшов до неї, сів поряд. Його вже кілька днів гризло відчуття провини перед цією дівчиною. І сьогодні Герасимов наважився. Взяв її за руку:

— Ліліє, хочете розвіятися? — він сказав і сам злякався тієї пропозиції, яку зібрався їй зробити. Але чому він не може цього зробити? Хіба не в нього вона працює? Урешті-решт, її кандидатуру буде узгоджувати НКВС. Вони й будуть крайніми в разі чого.

Лілія, квапливо витираючи очі хусточкою, запитально подивилася на нього.

— Думаю, на якийсь час вам треба поїхати звідси. Розвіятися, відпочити. Згодні?

Вона, не вагаючись, кивнула. Нехай будь що буде, аби не чергова зустріч із Берією.

— Я можу влаштувати вам відрядження до Німеччини, — Герасимов сперся ліктем на стіл, нахилив голову і зазирнув Лілії в очі. Намагаючись підбадьорити її, широко посміхнувся. — У нас їде невелика група з підготовки виставки в Берліні. А ви чудово говорите німецькою.

— Мої батьки з донбаських німців. Із містечка Міллерового, це не завадить? — злякано запитала вона.

— Нині з німцями ми друзі! Думаю, ваше походження не має значення. Хоча, звісно, компетентні органи мають теж погодити вашу кандидатуру. Але, я сподіваюся, все буде добре, — він устав, поплескав її по плечу і зник у кабінеті.

Що роблять з нами гарненькі жінки! Герасимов хоробрився і намагався тримати марку перед своєю секретаркою. А може, це так він спокутував перед нею свою провину? Але це, безумовно, був один з найсміливіших і найризикованіших кроків у його житті.


* * *

Водій урядового автомобіля ЗІС, старший лейтенант держбезпеки Осипов зупинив автомобіль наркома у дворі будинку НКВС, що на площі Дзержинського. Його ЗІС-101 нічим не відрізнявся від ЗІСу Сталіна, але лише зовні. Він був значно слабшим за безпекою — не мав такого, як у автомобілів Хазяїна, броньованого захисту. Але все ж і цей автомобіль відрізнявся від серійних зразків посиленою підвіскою і форсованим двигуном.

Берія

1 ... 95 96 97 ... 215
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війни художників», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війни художників"