Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Браслет із знаком лева 📚 - Українською

Читати книгу - "Браслет із знаком лева"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Браслет із знаком лева" автора Леся Холодюк. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 147
Перейти на сторінку:
Йдеться про п’єсу Б. Шоу «Дім вдівця». ">[17]

Ось воно що! Ось що гризе Елтона і не дає спокою. Він просто-напросто переплутав жанри драматургії, маючи усе життя справи неприємного характеру. Стоячи на зведеному власноруч постаменті, дивився на людей зверху вниз, вивчаючи тільки патологію.

Виходить, прагнення догодити Ель Даві добило в ньому щось велике і значуще, котре не звідав сам у житті. Гадав, що осягнув вершини людської психології, а спіткнувся на власних амбіціях і поставив на карту життя ні в чому не винних людей. Одразу двох.

Нарешті збагнув, чого висмоктує з нього досі незнане отой підступний хробачок. Марта Квитко та Майкл Харріс випадають з його неприємних п’єс, це не їх амплуа. І гроші, що отримає за таку постановку, будуть неприємно пахнути.

Окрик Самура обсипав детектива гарячим попелом, — Даві викликав до свого салону.

Зараз, коли Камінскі вперше відчував внутрішнє незадоволення і дискомфорт, до якого не звик, йому зовсім не хотілося потрапляти на очі ні Даві, ні, що найбільше, Марті. Ох, як било в ніздрі лайном, яке відчував на собі, у собі…

Очевидно, дівчина почне розпитувати про Харріса, і Елтону доведеться викручуватися перед порядною людиною, якій він завдав болю. А якщо бовкне щось поза волею Даві, той без жодних вагань втопить детектива у багні. І не вишкребтися тоді Елтону на поверхню.

Про всяк випадок постукав у двері. Почекав хвильку під тремтливе шкварчання попелу. Навіть не знав, що скаже…

Раніше, тріумфально закінчуючи дійство неприємних п’єс, молов з таким пафосом різні бздури, що актори у фінальних сценах падали навколішки, обливалися слізьми, хапали ротом повітря, блідли, синіли і благали про єдине — не розголошувати, нікому не казати, не згадувати і обіцяли одне й теж — це ніколи не повториться, вони зміняться на краще, помиряться, віддадуть вкрадене, повернуться до сімейного вогнища…

… зайшов і відразу наштрикнувся на погляд Мартиних очей. Величезні, наповнені слізьми, вони затоплювали своїм горем усе навкруги. Елтону видавалося, що він таки втопиться у тому смутку, якщо не спробує хоч якось опанувати себе. По перекинутій вазі з пишним букетом орхідей, по потрощених склянках, розкиданих по підлозі, зрештою, по збентеженому вигляду Даві детектив зрозумів, — тут розігралася неабияка драматична сцена. А тепер — його вихід на авансцену.

Краєчком ока вгледів на столику серед численних напоїв пляшку бренді. Відразу, без запрошень, додибав до нього, хлюпнув у склянку. Зуби вибивали кожен ковток, пережовували його, перетравлювали і впорскували у стравохід разом з брехнею, — наелектризована плоть чекала, що з цього вийде.

— Приємного польоту, панночко! — з легким поклоном вимовив, не віддихуючи, бо інакше з рота поповзла б довга цівка брехні. — Якісь проблеми?

Це він звернувся до Даві і про всяк випадок обтер рукою кутики рота. Не дихав, чекав на кавалок брехні, яка повинна тепер виповзти з Даві.

Від Елтона не втекло, що Ель Даві стоїть, коли повинен би сидіти на м’яких диванах. А на обличчі, загримованому елтонівським гримом невідання, пробігає тінь безпорадності, проступає чітко крізь шар омани і вражає автора п’єси. Для Камінскі почуте — Марто, моя Марто — було занадто серйозною реплікою. А слова, сказані небавом, збили з пантелику — Даві вимагав продовження п’єси експромтом! А це вже не той театр, у якому звик працювати детектив.

— Що сталося з Майклом?

Камінскі знизав плечима, смикнув ними кілька разів. Репліка, яку повинен сказати, не входила у кошторис завершеної п’єси. А експромт… він найкращий тоді, коли добре обміркований.

— Не знаю, — спробував вимовити байдуже.

Клубок з брехні проковтнувся і Елтон ні з того, ні з цього додав:

— Але якщо треба довідатися, я спробую.

Камінскі говорив, але внутрішньо уже відчував, що взяв не ту тональність. Він допускається серйозної помилки, бо відразу зреагував на ім’я Харріса. Треба було б ще трохи потрусити плечима і перепитати, а хто це такий.

Так поводяться, коли відчувають свою ПРОВИНУ.

На Бога, хто це сказав, ХТО? — викручувалось у мозку, поки молов експромтом репліку.

Не встиг промимрити до кінця, як Марта зіскочила з дивана, підлетіла до Даві і маленькими кулачками заходилася гамселити його в груди. Елтон оторопів. Невже дівчина намагається відчинити душу Даві і побачити, яку провину він там ховає? А що, як і до нього кинеться?

— Це все ти влаштував, я знаю! — лементувала, нервово схлипуючи. — А тепер покликав свого прислужника, щоб спихнути на нього усю провину. Хіба ти людина? Хіба в тебе є душа? Каміння одне, пісок…

… пісок — відбилося від Даві і обсипало Елтона. Камінскі боязко ступив крок назад. Злякався, що як тільки дівчина і його гримне в груди, то почує, як волає його душа:… я такий же негідник…

Очевидно, Марта щось таки побачила на його обличчі. Зупинилася, вловила, наштрикнула погляд.

— Ось який ти, віднопідданий! — Тягла свій вирок дівчина. — 3 тебе теж пісок сипеться? А втім, хіба щось в пустелі може прорости? Скільки б не платили…

Камінскі не рухався. А, може, уже перетворився на купку піску?

— Гей, вірнопідданий! Звідки ти взявся такий, де народився?

— В Ірландії.

— Значить, ти — Менген[18]. Чув про такого?

Камінскі мовчав. А що мав відповісти на те, що українка, котра на диво добре знає п’єси Шоу, знайшла для нього слушний образ такого собі покидька.

— Я навіть не питатиму твого прізвища, для мене ти — Менген. Отож, скажи мені, як в тому будинку Шотовера, в якому не можна брехати, пам’ятаєш, скажи, що ви з Даві зробили з Майклом? Якби Шоу знав про твій талант, він би перевернувся

1 ... 95 96 97 ... 147
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Браслет із знаком лева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Браслет із знаком лева"