Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Метафізика 📚 - Українською

Читати книгу - "Метафізика"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Метафізика" автора Арістотель. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 100
Перейти на сторінку:
речах, тож потрібно вивчити виникнення таких нерухомих чисел.

4

Отже, вони не стверджують виникнення непарного, бо очевидно, що вони приймають виникнення непарного. А перше парне деякі з них утворюють із нерівних [25] через прирівнювання великого й малого. Тож необхідно, щоб нерівність між ними існувала передніше прирівнювання; якби ж вони завжди були рівними, то не були б нерівними передніше, бо передніше того, що існує завжди, немає нічого. Тому очевидно, що вони покладають виникнення чисел, не маючи на меті їх дослідження.

Утім, [30] постає складне питання (і заслуговує на докір той, хто його не помічає), а саме, в якому відношенні перебувають елементи і начала до блага і прекрасного? Питання полягає в тому, чи існує серед елементів і начал таке, яке ми маємо на увазі, говорячи про благо саме по собі і найкраще, чи ні, а натомість благо виникає пізніше. Адже, схоже, що давні теологи однієї думки з деякими нинішніми філософами[228], котрі [35] заперечують благо як начало, а натомість стверджують, що благо і прекрасне виявилися з поступом природи сущого (так говорять ті, хто стережеться справжньої трудності, з якою стикаються декотрі з тих, хто покладає началом єдине; [1091β] [1] проте ця трудність виникає не через те, що вони началу приписують благо як таке, що міститься в ньому, а через те, що вважають єдине началом, причому началом як елементом, і виводять з єдиного число). Щось подібне кажуть давні поети: що царюють і [5] передують не перші боги, як-от Ніч і Небо, або Хаос і Океан, а натомість Зевс. Одначе вони так говорять через зміну правителів сущого, тоді як принаймні ті з них, що не все говорять міфами, але й поєднують їх із наукою, як-от Ферекід та деякі інші, [10] які вважають перше, що породило, найкращим, а також Маги та з пізніших мудреців Емпедокл та Анаксагор, із яких один зробив елементом — дружбу, а другий началом — розум. Із тих же, хто покладають сутності нерухомими, дехто говорить, що єдине саме по собі є благо саме по собі; однак, на їхню думку, його сутністю є [15] насамперед єдине.

Отже, трудність полягає в тому, який із двох поглядів слід обрати. Було б дивно, якби першому й вічному та найбільш самодостатньому саме це перше — самодостатність і цілість — не було б притаманне як благо. Але ж воно є неминущим і самодостатнім саме тому, що є благополучним. Тож сказати, що [20] начало є таким, імовірно, правильно, проте говорити, що воно є єдиним, або якщо не єдиним, то принаймні елементом, власне, елементом чисел, — неможливо. Справді, це тягне за собою неабиякі труднощі, так що, аби їх уникнути, дехто відмовився від цієї думки, а саме, ті, хто визнають єдине першим началом і елементом, але для математичного числа. Адже всі одиниці стають чимось благим, і постає якась сила-силенна благ. Натомість якщо ідеї є числами, то всі ідеї є якимись благами. Одначе нехай будь-хто вважає ідеями, що йому завгодно. Та якщо ідеї є ідеями лише благ, то ідеї не є сутностями; якщо ж ідеї є також ідеями сутностей, то тоді всі тварини, [30] рослини і загалом все причетне ідеям є благами.

Отож і це виявляється безглуздим, і протилежний єдиному елемент — чи є він множиною, чи нерівним, тобто великим та малим, — постає злом самим по собі (тому дехто[229] з них уникав ототожнення блага з єдиним, адже оскільки виникнення відбувається з протилежностей, зло з необхідністю буде природою множини; натомість інші[230] вказують нерівне як природу зла). Тож виходить, що все суще причетне до зла, окрім одного єдиного самого по собі, і числа більше причетні до чистого зла, ніж просторові величини, [1092α] [1] що зло є простором для блага[231] і останнє причетне до того й спрямовується до того, що його знищує, бо одна протилежність нищить іншу. І якщо, як ми говорили[232], матерія є кожна річ як можливість, як-от для дійсного вогню — вогонь як можливість, [5] то зло саме по собі буде благом як можливість. Отже, все це є наслідком того, що вони то покладають началом будь-який елемент, то протилежності — началами, то єдине — началом, то числа — першими сутностями, або сутностями, що існують окремо, або ідеями.

5

Отже, якщо однаково неможливо і не покладати, і покладати благо одним із начал, то очевидно, що і начала, і перші сутності тлумачаться неправильно. Але неправильно розуміє і той, хто зіставляє начала цілого з началом тварин і рослин виходячи з того, що з невизначених і недосконалих речей завжди виходять досконаліші, чому ж він[233] і говорить, що так стоїть справа і з першими сутностями, тому єдине саме по собі [15] не є навіть якимось сущим.

Одначе також у тварин і рослин є досконалі начала, з яких вони походять, позаяк людину породжує людина, і сім'я не є першим.

Безглуздо також разом із математичними тілами покладати місце і казати, що вони десь мають бути, але не сказати, що таке місце (адже кожна одинична річ має власне місце, а тому вони окремі за місцем, натомість математичні [20] тіла не є ніде).

Варто було б тим, хто говорить, що суще складається з елементів і числа є першими із сущих, розібравшись спочатку, як одне утворюється з іншого, відтак сказати, яким чином число утворюється з начал. Змішуванням? Але не все [25] змішується, і те, що виникає, відмінне від того, що змішується. Тоді єдине також не буде окремим і не матиме іншу природу; а вони ж прагнуть саме цього.

То, можливо, шляхом сполучення, як склад слова? Але тоді елементи необхідно мають бути певним чином розташовані, а той, хто так мислить, мислитиме єдине і множину окремо. Отож це і буде числом — одиницею і множиною, або єдиним і нерівним. І оскільки утворюватися «з чогось» [30] означає, в одному випадку, з того, що входить до складу, а в другому — ні, то яким із двох способів утворюється число? Адже у такий спосіб, тобто з того, що міститься у складі, утворюється лише те, що зазнає виникнення. А можливо, число утворюється, як із сім’я? Проте ніщо не може відділитися від неділимого. То, мабуть, як із протилежності, що перестає існувати? Але те, що існує в такий спосіб, утворюється також із чогось іншого, що продовжує існувати. Отже,

1 ... 95 96 97 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Метафізика», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Метафізика"