Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

Взявши три стаканчики з гарячими напоями, чоловік повернувся до будівлі лікарні, коли почав телефонувати його телефон. Номер був йому незнайомий і це одразу насторожило його. Алекс увійшов до палати, де сиділа лише Аманда.

– Де Ніколь? – миттю злякався він, озираючись на всі боки.

– Її забрали на обстеження. Я хотіла тобі подзвонити, але не знайшла донькового телефону, а в мене немає твого номера.

– Давно?

– Ні. Буквально хвилин десять тому. Заспокойся, все буде гаразд. Вона сильна дівчинка і впорається з усім. А ми їй у цьому допоможемо.

– Я знаю. Просто дуже хвилююсь за неї, – чоловік зробив ковток кави, намагаючись заспокоїтись. – І ще, Амандо… Я дзвонив до свого адвоката. Він дуже надійна людина та професіонал своєї справи. Він згоден зайнятися звинуваченнями проти Джорджа Флореса, але обов'язково потрібні Ваші свідчення.

– Я розповім усе, що потрібно. Я не хочу нічого приховувати. Тепер я розумію, що це в жодному разі ні до чого доброго не приведе. І наслідки могли бути набагато жалюгіднішими. Сподіваюся, що Ніка зможе морально пережити всю цю ситуацію.

– Я зроблю все, щоб в неї це вийшло.

І не встигнувши домовити свою фразу, до палати повернулася Ніколь. Її погляд одразу повеселішав, варто було їй побачити Алекса. Чоловік за кілька кроків подолав відстань між ними і ніжно обійняв дівчину.

– Як ти, кохана? – спитав він тихо, торкаючись губ ніжним поцілунком.

– Могло б бути і гірше... – спробувала вона посміхнутися йому. – Ти вчасно встиг. Декілька синців заживуть швидко. Лікар сказав, що надвечір зможе відпустити мене додому. Але кілька днів рекомендує постільний режим.

– Це без проблем можна зробити. Головне, що з тобою все добре, – Алекс обережно провів долонею по щоці. – Пропоную на сьогоднішній вечір забрати Аманду до нас додому. Думаю, вам не завадить провести час разом.

– Я не проти. І до того ж я віддам одразу їй ключі від моєї квартири. Все одно вона стояла порожня весь цей час, – Ніколь повернулася до своєї мами і з усмішкою запитала: – Ти не проти сьогоднішнього вечора провести в нашій з Алексом компанії?

– З величезним задоволенням, доню.

Ще деякий час вони провели в палаті дівчини, але коли лікар прийшов на обхід, Алексу та Аманді довелося піти. Чоловік довіз її до свого будинку, залишивши їй кухню на повне розпорядження. На щастя, холодильник вони буквально на днях із Ніколь заповнили продуктами. І місіс Флорес пообіцяла приготувати для них вечерю.

Алексіс же вирішив відправитися на роботу і звільнити вечір від справ, що накопичилися. Він не помітив, як пролетіло кілька годин, коли на телефоні знову пролунав дзвінок від того самого незнайомого номера. Тепер чоловік вирішив не відкладати і відразу ж прийняв виклик.

– Я слухаю! – його голос миттю став справою та серйозним.

– Це дуже добре, що слухаєш! – пролунав у слухавці дуже знайомий голос. – Тоді, гадаю, ти не відмовишся від зустрічі зі мною. Якщо ж тобі, звичайно, ще дорогий твій ресторанний бізнес. А то мало... Дівчинка в тебе гарна, аж обзавидуєшся...

– Де й о котрій? – Алекс усіма силами намагався не зважати на цей тон.

– Завтра. О дванадцятій годині дня. У моєму особистому кабінеті, – на хвилину той замовк. – Думаю, ти розумієш, що краще не намагатися мене обдурити. Бо наслідки будуть сумними.

Голос злісно розсміявся, на що Алексіс уже не витримав і кинув слухавку. Йому потрібно було терміново відвезти Ніколь додому, щоби вона була під наглядом мами. І щоб він сам був за неї спокійний. Вічна війна підходила до завершення. Тільки хтось із них її виграє залишалося великою загадкою. Але чоловік не мав права помилку. Дуже часто йому доводилося ризикувати.

Склавши всі необхідні документи, які вдалося зібрати його начальнику безпеки, Алекс вирушив до лікарні. Всю дорогу вони провели мовчки. Ніколь, якщо й відчувала його напругу, то не ставила зайвих запитань.

– Я потім все тобі розповім… – прошепотів чоловік, коли вони заходили до під'їзду. – Давай зараз просто насолодимося цим вечором.

– Добре. Я почекаю... – видихнула дівчина, обіймаючи коханого за талію.

Коли вони увійшли до їхньої квартири, то з кухні долинали апетитні аромати вечері. Алекс обернувся до Ніки і подивився на неї здивованим поглядом.

– Так ось звідки в тебе така любов до готування... – і тут же посміхнувся, притягуючи до своїх обіймів. – Як же я щасливий, що ти обрала саме таку професію і прийшла до мого ресторану влаштовуватись на роботу. Я кохаю тебе!

– Це були найкращі вечори, коли мама вчила мене готувати. І я не шкодую ні про що. Випадкове захоплення подарувало мені таку кохану людину.

Зайшовши на кухню, вони здивувалися, наскільки шикарний був накритий стіл. Цей вечір пройшов у ідеальній сімейній обстановці. Такої, якої йому ніколи самому не вистачало в житті. У дитячому будинку нічого подібного ніколи не відбувалося. Лише чітке життя за розкладом.

Коли Аманда вирушила спати в гостьову кімнату, залишивши пару наодинці, Ніколь повернулася до коханого чоловіка, чекаючи на його відповіді.

– Давай завтра про все поговоримо, прошу тебе, – благаючим тоном сказав Алекс. – Мені завтра в обід чекає важлива зустріч. І потім я зможу все розповісти.