Читати книгу - "Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша"

— …а з іншого боку, по одному набагато цікавіше.

Крістоф упав на підлогу і насилу повільно піднявся на карачки.

— Мерзотна тварина, — Ерік щосили штовхнув Крістофа ногою, той знесилено повалився на спину, — ти такий нікчемний, що на тебе шкода витрачати свій час.

Сірий серпанок розплився над рукою Еріка, і в ній з'явився гострий кинджал. Морок замахнувся над Крістофом, готовий завдати останнього удару.

- Ні! - закричала я, здираючи горло.

І мій крик був почутий — Ясна, матеріалізувавшись, вибила кинджал з рук демона. Впавши на підлогу, клинок перетворився на дим і випарувався. Між демонами почалася сутичка не на життя, а на смерть, Морок втратив контроль, і ми впали на підлогу. Насилу підвівшись, я кинулася до чоловіка — він був зовсім знесилений.

— Потрібно відкрити печатку, — простогнав він.

Ясна з Мороком у запалі боротьби трощили все, що зустрічалося їм на шляху.

— Де взяти п'ятого?

- Я можу спробувати! - закричала Маріса.

Ми, як могли, швидко запалили вогонь і розтягли ланцюг. Крістоф ледве тримався на ногах, професору явно це теж давалося насилу — падіння з висоти не пройшло даремно ні для кого. Маріса обплуталася навколо свого шматка ланцюга. Вогнища раптом високо і жарко спалахнули, підтверджуючи, що ми робимо правильно. Потроху величезний камінь із письменами зникав, а на його місці розросталася дірка. Її рвані краї лизали язики гарячого полум'я.

- Ясна! — крикнула я демону, звертаючи її увагу на прохід, що відкрився.

Вона лише на секунду відволіклася на мене, і Морок, обернувшись пантерою, вчепився в її плече і ривком жбурнув її у вогонь.

— Не думав, що все буде так просто.

— Ми програли… — прошепотіла Маріса.

Демон підійшов до нас і, схопивши зубами палаюче коло, кинув його в прохід — його краї стрімко стягувалися.

— Після такої послуги навіть не хочеться вбивати вас.

Я з жахом дивилася, як невблаганно зачинялася наша остання надія. Клара опустила голову. Маріса обплела мою ногу, не перетворюючись на татуювання, готова розділити зі мною гірку долю, Крістоф взяв мене за руки і з гіркотою і любов'ю дивився в очі.

— Як мило, — знущався Морок, — але…

...раптом схопився за горло — ланцюг стрімко вилетів із вузького проходу і, затягнувшись на шиї демона, як ласо, різким ривком потяг Морока за секунду до того, як вогонь погас і прохід закрився.

- Ура! — вигукнула Маріса. — Ми зробил… Ой… О-о-ой!.. Що зі мною?!

Самка пітона раптом сліпуче засяяла і почала рости — за сліпучим світлом неможливо було спостерігати, і ми заплющили очі, заплющуючи очі руками. Коли крізь повіки відчули, що сяйво згасло, побачили на місці пітона дівчину.

— Я… це я?.. — приголомшено розглядала руки та ноги колишня самка пітона. — У мене руки… і ноги…

Дівчина подивилася на нас і сжалася - вона сиділа зовсім розгублена і абсолютно гола. Альберт швидко зняв довгий піджак і накинув на неї, допоміг піднятися на тремтячі ноги і підтримував її, поки Маріса приходила до тями.

— Твою ж міль… — тихо й якось жалібно прошепотіла вона.

- Феноменально! — захопився чимось професор, посміхнувсяу у весь рот і запахнув на дівчині щільніше свій піджак.

І раптом повітря навколо ніби попливло мерехтливим туманом, огортаючи всіх і наливаючи здоров'ям і магічною силою. Воно котилося по венах теплим потоком, розбурхувала шкіру. Сяйво ввійшло в нас і настала тиша — ми усвідомлювали свою силу, дивуючись їй. Раптом тишу порушив радісний крик Маріси:

- Дивіться, як я можу! — Маріса, вже в простенькій сукні, кружляла, заливаючись сміхом.

Крістоф обійняв мене і палко поцілував у губи.

- Я тебе люблю.

— Ти вже казав… А я люблю тебе дужче.

Він усміхнувся.  І знову мене поцілував.