Читати книгу - "Житія Святих - Вересень, Данило Туптало"

творили діяння в численних водах. І не тільки в потребах, а і у відрадах своїх там присутнього мали Фоку святого; звичай-бо їхній був такий: коли на трапезі чи на якісь учті сиділи, відділяли частку харчу чи пиття святому Фоці, але оскільки не могло то бути, щоб з ними явно святий на трапезі сидів і їв та пив із ними, а безтілесний та невидимий не потребує ані їжі, ані пиття, через те один із них купував ту частку святого Фоки і клалася та ціна в особливе коритце. Так чинили в усі дні, частину трапези своєї святому уділяючи, і один за другим ту частку купували: сьогодні один із них, а завтра другий, а позавтра — третій, почавши від першого аж до останнього частку ту купували й осібно збирали її ціну. Коли ж до берега де приставали, кошти ті, від поданих часток святого Фоки зібрані, роздавали вбогим, недужим, сиротам ічужинцям; тривав той звичай у них багато літ але до того часу, доки вороги хреста святого Божим допустом за гціхи наші всі оті країни взяли, віру святу до кінця смирили і християн змалили. Одначе й тепер святий Фока, спільний усіх заступник, не перестає нам на морі світу цього в кораблі малочасного життя нашого плаваючим допомагати і до небесного пристаниська плавання наше скеровувати теплими своїми за нас до Бога молитвами, ними-бо від усякого потоплення, хвилювання ж та й бурі хай збавимося тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.

У той-таки день житіє святого пророка Йони

Святий пророк Йона син був Аматин. Цього пророка мати, овдовівши, жила в Сареті Сидонській, і та вдова прогодувала Іллю-пророка в час голоду, більше ж вона живилась від нього, бо "дзбанок муки не скінчиться і не забракне в горняті олії" в домі її, коли прийшов пророк. Йона ж був малий хлопець, розболівсая й помер. І рече вдовиця до Іллі: "Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб покарати мій гріх та щоб убити мого сина". І рече Ілля до жінки: "Дай мені сина свого". І він узяв його від неї і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. І кликнув до Господа й сказав: "Господи, що знаєш удову, що я в неї мешкаю, чи ж скривдиш її убиши її сина". І дунув на хлопця тричі і покликав Господа й рече: "Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї". І було так: воскрес-бо хлопець, маючи бути прообразом воскресіння Христового в китовому череві. Коли ж виріс, жив чеснотливо, безпорочно дотримуючись усіх заповідей Господніх, добродогодив же Богові настільки, що сподобився пророчого дару і пророкував про муки Господні і про запустіння Єрусалима, і про кончину: "Колись, — рече, — уздрять камінь, що кричить тонким голосом і жалісливим, і від дерева віщання Богу, тоді наблизиться спасіння і підуть усі народи в Єрусалим на поклоніння Господнє; буде Єрусалим омерзений у запустіння звірів, і тоді прийде кончина всякому диханню". До цього Йони було якось слово Господнє, що звістило: "Устань, іди до Ніневії, великого міста й проповідуй в ньому, бо прийшло волання злоби його до мене". Йона ж, розмірковуючи, подумки сказав: "Коли ж не повірять словам моїм ніневітяни і почнуть мене мучати?" Злякався-бо і, вставши, втік у Тарсис, од лиця Господнього сховатися бажаючи, але нема такого, що сховається від нього, Господня-бо є земля й кінці її, хто ж сховається від того, що скрізь є і все наповнює. Втікши прийшов Йона в Йоппію і знайшов корабля, що їхав у Тарсис і, давши плату за проїзд, ввійшов у нього, бажаючи пливти до знаміреної країни. Господь же, бажаючи покарати раба свого і виправити його малодушшя, підняв великий вітер на морі, і була буря велика. Корабель же, посеред хвиль мечучись, розбивався і вже мав бути розбитий. "І налякалися моряки і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити його. А Йона зійшов до споду корабля і ліг, і заснув", і хропів. "І приступив до нього керманич корабля, і сказав йому: "Чого ти спиш", чи не чуєш біди, яка найшла, адже гинемо? "Уставай, заклич до свого Бога — може, згадає цей Бог за нас, і ми не загинемо". "І сказали вони один до одного: "Ідіть і кинемо жеребка, та й пізнаємо, через кого нам це лихо" від Бога, хто з нас є грішніший? "І кинули вони жеребки — і впав жеребок на Йону. І сказали до нього: "Об'яви, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край і з якого народу?". І рече до них Йона: "Раб Господній я є і Господа Бога небесного, я пошановую, що створив море і сушу. І согрішив перед ним, злякавшись, і тепер тікаю від лиця його. " І налякалися ті люди великим страхом", почувши це. "І вони казали до нього: "Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилося море, щоб не заливало нас. Бо море бушувало все більше". І рече до них Йона: "Візьміть мене, і киньте мене до моря і втихомириться море перед вами, бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас". І взяли Йону й кинули його в море, і зупинило море хвилювання своє. "І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господові жертви, і складали обітниці". І повелів Господь киту великому пожерти Йону. "І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі", стоячи й молячись, простер свої долоні на образ хреста і кликав до Господа в печалі своїй. Господь же милосердний, караючи, покарав його, але смерті не віддав, бо "звелів рибі — і вона викинула Йону на суходіл". Він же опинився на землі і уздрів світло дня, і небо, і землю, і море, і поклонився Богу, що збавив від зітління життя його. По тому "було Господнє слово до Йони вдруге таке: "Устань, іди до Ніневії, великого міста і проповідуй на нього те слово, що я говорив був тобі. І Йона встав і пішов до Ніневії ... А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи. І зачав Йона ходити по місті — на один день ходи — і проповідував, і казав: "Ще сорок день — і Ніневія буде зруйнована. І ніневітяни