Читати книгу - "Загублений світ"

— Що спробувала?

— Завести її. Машину.

— Ні,— відповіла вона. — Я не пробувала. Я впала з дерева.

— Ну раз ти вже там, то можеш перевірити вимикачі,— сказав Торн.

— Вони під машиною?

— Так, деякі з них. Подивися біля передніх коліс.

Вона вигнулася, ковзаючи в грязюці.

— Добре. Дивлюся.

— Просто вгорі, за переднім бампером є коробочка. Зліва.

— Бачу.

— Можеш її відкрити?

— Думаю, що так. — Вона підповзла і потягнула засувку. Кришка знялася. Перед нею були три чорні вимикачі.— Я бачу три чорні вимикачі і всі вони спрямовані вгору.

— Вгору?

— До передньої частини машини.

— Гм-м, — сказав Торн. — Це не має сенсу. Можеш прочитати написи.

— Так. Тут написано «15 W», а потім «02 R».

— Добре, — сказав він. — Це все пояснює.

— Що?

— Вони вимкнені. Перемкни їх назад. Ти суха?

— Ні, Доку. Я вся промокла, лежу у бісовій багнюці.

— Ну тоді використай рукав сорочки або ще щось.

Гардінг підтяглася вперед, наблизившись до бампера. Найближчі пахі пирхнули і вдарили по ньому. Вони нахилилися і крутили головами, намагаючись до неї дотягнутися.

— У них дуже неприємно пахне з рота, — зауважила Сара.

— Прошу?

— Неважливо. — Вона натискала вимикачі один по одному. Над головою почулося гудіння. — Добре. Я це зробила. Машина шумить.

— Чудово, — сказав Торн.

— Що мені тепер робити?

— Нічого. Краще почекати.

Вона відкинулася на спину, дивлячись на лапи пахі. Вони рухалися, тупцяючи навколо неї.

— Скільки лишилося часу? — спитала вона.

— Хвилин десять.

— Що ж, я тут застрягла, Доку.

— Розумію.

Вона подивилася на тварин. Вони були з усіх боків автомобіля. Більше того, здавалося, що вони стали ще активніші.

«Чому вони такі збуджені?» — подумала вона. А потім вони з гуркотом забралися геть. Вони побігли до передньої частини машини і вгору по дорозі. Вона розвернулася і дивилася, як вони йдуть.

Потім запала тиша.

— Доку? — спитала вона.

— Так.

— Чому вони пішли?

— Залишайся під машиною, — відповів Торн.

— Доку?

— Не розмовляй. — Радіо вимкнулося.

Вона чекала, не знаючи, що відбувається. Вона чула напругу в голосі Торна, але не розуміла, чому. Але тепер вона почула тиху метушню і глянувши вгору, побачила дві ноги, що стояли з боку водія.

Дві ноги у брудних черевиках.

Чоловічих черевиках.

Гардінг насупилася. Вона впізнала це взуття і штани кольору хакі, хоч вони й були заліплені грязюкою.

Це був Доджсон.

Гардінг діяла настільки швидко, що навіть не думала. Крекнувши, вона потягнулася вбік, схопилася обома руками за щиколотки і потягнула. Доджсон впав, скрикнувши від здивування. Він звалився на спину, повернувся, обличчя його було темним і сердитим.

Побачивши Сару, насупився.

— Ні, трясця, — вихопилося в нього. — Я думав, що покінчив з тобою на човні.

Гардінг почервоніла від люті і почала вилазити з-під машини. Доджсон піднявся на коліна, коли вона вже вилізла наполовину, а потім вона відчула, як затремтіла земля. Вона відразу ж зрозуміла, чому. І побачила, як Доджсон дивиться через плече, а потім притискається до землі. Він швидко почав заповзати під машину поруч із нею.

Вона повернулася у грязюці, дивлячись уздовж автомобіля. І побачила, як до них іде тиранозавр. Від кожного його кроку вібрувала земля. Тепер Доджсон повз до центру машини, наближаючись до неї, але вона ігнорувала його. Вона побачила, як великі лапи з розчепіреними пазурами наблизилися до машини і зупинилися. Кожна лапа була три фути завдовжки. Вона почула, як реве тиранозавр.

Вона подивилася на Доджсона. Його очі розширилися від жаху. Тиранозавр зупинився поряд із машиною. Його великі ступні рухалися. Вона почула, як тварина принюхується. Потім, знову заревівши, він опустив голову. Нижня щелепа торкнулася землі. Вона не бачила очей, лише нижню щелепу. Тиранозавр знову принюхався, довго і повільно.

Він відчув їхній запах.

Доджсона трусило і він не міг себе контролювати. Але Гардінг була на диво спокійною. Вона знала, що робити. Вона швидко розвернулася, повернувшись головою до задніх коліс автомобіля. Доджсон повернувся, щоб поглянути на неї саме тієї миті, коли її черевики почали виштовхувати його ноги з-під машини.

Перелякавшись, Доджсон щосили намагався відштовхнути її, але вона зайняла сильнішу позицію. Дюйм за дюймом, його черевики з’являлися у холодному ранковому світлі. Потім його литки. Крекчучи, вона виштовхувала, вкладаючи кожну унцію своєї енергії. Доджсон пронизливо закричав:

— Що ти в біса робиш?!

Вона почула, як загарчав тиранозавр. Побачила рух великої лапи.

Доджсон закричав:

— Припини! Ти з глузду з’їхала? Припини!

Але Гардінг не зупинялася. Вона поставила черевик йому на плече і штовхнула ще раз. Якийсь час Доджсон боровся з нею, а потім його тіло легко подалося назад. Вона озирнулася і побачила, що тиранозавр вхопився за його ноги і почав тягнути з-під автомобіля.

Доджсон обхопив її черевик руками, намагаючись її утримати, потягнути за собою. Вона сильно вдарила його в обличчя іншим черевиком. Він відпустив і ковзнув далі.

Сара бачила його перелякане, бліде обличчя з роззявленим ротом. Він вже не говорив ані слова. Вона побачила, як він чіпляється пальцями за багнюку, залишаючи глибокі сліди. А потім його тіло витягли.

Запала дивна тиша. Вона побачила, як Доджсон повернувся на спину, і глянула вгору. На нього впала тінь від тиранозавра. Вона побачила, як спустилася вниз велика голова з роззявленою пащею. Потім почула, як почав кричати Доджсон, коли щелепи зімкнулися навколо його тіла і динозавр підняв його вгору.

Доджсон відчув, як піднімається в повітря, двадцять футів над землею, і весь цей час продовжував кричати. Він знав, що будь-якої миті тварина клацне своїми щелепами і він помре. Доджсон відчув у боках гострий біль, але щелепи так і не стиснулися.

Продовжуючи кричати, Доджсон відчув, як динозавр несе його назад у джунглі. Високі гілки дерев хльоскали його по обличчю, над його тілом свистіло гаряче дихання тварини. На торс падала слина. Він думав, що втратить свідомість від страху.

Але щелепи так і не зімкнулися.

Всередині крамниці вони спостерігали на крихітному моніторі, як тиранозавр несе Доджсона в зубах. У динаміку чулися його далекі крики.

— Бачили? — сказав Малкольм. — Є Бог на світі.

Левін насупився.

— Рекс не вбив його. — Він показав на екран. — Он, подивися, він ще рухає руками. Чому він його не вбив?

Сара Гардінг почекала, доки стихнуть крики. Вона виповзла з-під автомобіля, стоячи в ранковому світлі, відчинила двері і сіла за кермо. Ключ був у замку запалювання; вона схопилася за нього брудними пальцями і повернула.

Почулося якесь пихкання, а потім тихий гул. На приладовій панелі засвітилися індикатори. Потім запала тиша. Чи працює машина? Вона повернула кермо: воно рухалося легко. Отже, підсилювач керма працює.

— Доку?

— Так,