Читати книгу - "Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська"

Сонце весело грало променями на склі висотки, коли ми з Максимом і нашим маленьким Іллею прибули за адресою. Будівля виглядала доглянутою, а навколо неї розстелявся затишний двір із дитячим майданчиком. Моє серце забилося в передчутті: сьогодні ми дивимося нашу майбутню квартиру.

Максим зателефонував мені несподівано і сказав збиратися. Ріелторка скинула йому чудовий варіант. Це терміновий продаж, оскільки господарі квартири переїжджають за кордон, навіть не встигнувши обжитися в новому житлі.

- Дивись, Ілля, тут, можливо, буде твій новий майданчик! - захоплено кажу я, вказуючи на гойдалки та гірку.

Малюк усміхається, він мало що ще розуміє, але його очі світяться радістю. Максим бере його на руки, і ми входимо в під'їзд.

- Шостий поверх, будинок два роки тому тільки здали. Сподіваюся, нам тут усе сподобається і ми зможемо заавансувати її, - каже Максим, цілуючи мене в щоку, коли піднімаємося ліфтом.

Його очі сповнені ніжності та впевненості в нашому спільному майбутньому. А мені все ще не віриться, що це не сон. Вкотре поглядаю на каблучку на своєму безіменному пальці. Максима і Віку розлучать за кілька днів і я не можу дочекатися цього моменту. Здається, тільки коли побачу свідоцтво про розлучення, зможу спокійно видихнути.

На порозі нас зустрічає агент з нерухомості. Двокімнатна квартира з кухнею студією виявляється світлою і просторою. У кухні великі вікна виходять на південь, наповнюючи кімнату сонячним світлом.

- Тут стільки місця, можна великий стіл посередині розмістити, - мрійливо кажу я, уявляючи, як розставлю меблі й прикрашу кімнату.

Максим обіймає мене за плечі, і ми йдемо оглянути наступну кімнату. Це майбутня дитяча для Іллюші. Я зупиняюся на порозі й дивлюся на порожній простір.

- Тут можна буде ліжечко Іллі поставити, а он там, біля вікна, - я вказую на куточок кімнати, - влаштуємо йому ігрову зону з килимком та іграшками.

Максим киває, виглядає задоволеним. Квартира і справді неймовірно затишна і простора.

Я оглядаю квартиру і розумію, що вже уявляю наше життя тут. Це не просто стіни і стеля, це місце, де збуватимуться наші мрії, де ми будемо разом радіти кожному новому дню.

Я обертаюся до чоловіка і бачу в його очах те ж саме, що і в моїх - мрію про щасливе майбутнє нашої маленької родини.

Ми виходимо на балкон, звідки відкривається вид на зелений двір. Ілля весело плескає в долоні, дивлячись на дітей, які граються внизу.

- Ось бачиш, Іллюша, скоро ти будеш грати тут із новими друзями, - кажу я, цілуючи його в пухку щічку.

Максим стоїть поруч, його рука тепло лежить на моєму плечі.

- Максиме, я все ще не можу повірити, що це відбувається насправді. Що ми разом, що в нас є Ілля, що ми обираємо наш майбутній дім, - шепочу я, відчуваючи, як очі наповнюються сльозами щастя.

- Я теж, Олю, - відповідає він, обіймаючи мене міцніше. - І я обіцяю зробити все, щоб наше життя було сповнене радості й любові.

- Скільки коштує квартира? Тобі ж вистачить грошей? Якщо ні, ми могли б позичити щось у моїх батьків, - цікавлюся я, хвилюючись, що ми можемо упустити цей варіант.

- Не парся за це, Оль. Я вже продав дачу, завтра підпишемо договір на продаж однокімнатної квартири, візьму невеликий кредит і наступного тижня ця квартира вже буде нашою.

- Ти продав дачу? - запитую здивовано. Адже знаю як він любив там бувати. Ми часто їздили до нього на шашлики, коли я ще з Іваном була.

- Старого мотлоху треба позбуватися, чи не так? - запитує усміхаючись, у його очах немає ані краплини жалю про те, що він проміняв улюблену дачу на те, щоб купити для нас житло побільше. - Ви спускайтеся з Іллею, а я з ріелтором деякі дрібниці обговорю і дату узгоджу, щоб заавансувати її. Тобі ж усе подобається? Чи, може, почекаємо інші варіанти?

- Ні, що ти! Вона прекрасна! І розташування чудове, район новий, територія охороняється. Я й не думала, що тобі вдасться знайти щось таке, - зізнаюся чесно.

- Тоді чудово. Погуляйте поки з Іллюшкою у дворі, а я швидко.