Читати книгу - "За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна"

З такою силою, як у Прядача, складно не перетнутися з богами хоча б раз у житті. Допомагаючи їм, ми отримували захист, гарантію підтримки та допомоги. Наші дари та підношення — лише данина шани, але аж ніяк не обов'язок. Ми не прохачі, ми — партнери, які поважають одне одного. Ми знали, що і зараз вони не залишать нас одних.

Перемістившись у Хелінхейм, я, не марнуючи часу, викликала Стража.

— Друже мій, у мене мало часу. До Господині, якнайшвидше! — поплескала вовка по загривку.

Мене вже чекали. Молода дівчина з довгими чорними волоссям, що розвівалося, ніби від вітру, стояла перед розчиненими кованими воротами, схвильовано зчепивши руки. Цього разу її тіло було повністю живим, без демонстрації кісток і плоті.

Зістрибнувши на ходу, я кинулася до неї.

— Що відбувається?! Наш світ здригається, ходять чутки, що Печатка, яка весь цей час стримувала Кривавих Богів, пала! Вони набирають силу! А до тебе неможливо дістатися! — без зайвих церемоній і з явною тривогою підійшла до мене богиня Хелін.

— Даркар відроджує своїх богів, — коротко відповіла я, стиснувши загривок Стража, який підсунувся під мою руку. — Я та ще четверо Прядачів лежимо зараз на їхніх вівтарях. Вони хочуть знищити наш світ, щоб воскресити свій.

— Ходімо до Сховища, часу обмаль.

***

Коли Хелін одягала мені на шию свій особисто виготовлений артефакт, завданням якого було мінімізувати вплив чужорідних сил, я раптово відчула гострий біль у серці, а тоді почала стрімко задихатися. Відступаючи, в паніці почала дряпати горло, намагаючись схопити повітря.

— Гарх! — злісно вилаялася богиня, кинувшись до мене. — Повертайся!

Різко розплющивши очі, я почала жадібно хапати повітря, намагаючись отямитися. Те саме відбувалося з іншими Прядачами.

— Як ви насмілилися?! — гарчав на нас куратор "рятувальної" операції, ледь стримуючи свій голос на тлі монотонних молитов. — Кликали на допомогу?! Та вас тут ніхто не знайде! Це взагалі не наш вимір! Острів штучної реальності!

«Нічого собі в них ресурси! Мені б таку силу», — промайнуло в голові. Хоча чому я ще дивуюся?

— Це не сила, а особливість одного з їхніх богів, — почувся в моїй свідомості голос Хелін.

Вона тут! Отже, все вийшло. Але чому я її не відчуваю?

— Ми приховали свою присутність, — відповідь прийшла миттєво.

— Ми? У решти теж вийшло? Встигли?

— Так.

Аристократ повернувся на своє місце й промовив:

— Я вже відчуваю їхню присутність. Скоро наші страждання закінчаться.

Очікування — завжди випробування. Душа кликала до бою, але потрібно було стримувати порив і чекати слушного моменту. Якщо зараз зупинити ритуал, це лише відстрочить катастрофу. Механізм уже запущений, якорі встановлені, печатка зірвана. Якщо не через даркарівців, то прокляті боги знайдуть інший спосіб прорватися у наш світ, і це не вирішить проблему.

Близько опівночі ми відчули першу сильну вібрацію. Простір здригнувся, провіщаючи наближення чогось жахливого.

— Готуйся, — прошепотіла богиня, знявши руки з моїх плечей.

Увесь цей час вона живила мене, підтримуючи сили та допомагаючи відновити резерв. Її допомога була неоціненною.

— У нас буде не більше десяти хвилин, перш ніж вони зможуть повністю матеріалізуватися.

Я знову почула тріск простору, що стрімко розривався, і за кілька хвилин напруженого очікування в протилежному кінці зали матеріалізувалися чотири видовжені чорні силуети. Викинувши в простір потужну хвилю чистої чорної енергії, їхні тіла повільно почали набувати форми.

— Закрийте вуха! — не гаючи часу, вигукнув Прядач Звуку, зриваючи заздалегідь зламані богами кайдани.

Ми відразу виконали його наказ, і я на всякий випадок додатково накрила всіх захисним щитом. Судячи з корчів викрадачів та крові, що потекла з їхніх вух, носа й очей, ударна хвиля вийшла потужною, не залишивши нікого поза увагою.

На жаль, не всіх вдалося знешкодити з першого разу, тому, поки вони не прийшли до тями, я, схопивши Нитки, відправила даркарівців у Колиску. Тим часом Меріан підхопив Хаос на руки та зник, ховаючи дівчинку в безпечне місце. Герольд разом зі своїм союзником взялися за Провідника, у якого був надзвичайно потужний, навіть за нашими мірками, захист. Це зайняло трохи більше як хвилину, але в наших умовах це неприпустимо довго.

— Маргарито, швидше! — поквапила мене Хелін.

Через давні угоди й закони, підписані після Кривавої війни, що спустошила багато світів, богам заборонено нападати й застосовувати силу один до одного. Винятком є лише самозахист. Та ми з Хелін нещодавно виявили одну лазівку. Боги мають захищати своїх підопічних, чи не так? Це й стало основою нашого плану.

Наблизитися до Кривавих виявилося не так просто, навколо них товстим шаром циркулювала сила, захищаючи та не даючи підійти ближче.

— Потрібно накреслити Кільце Альбрехта, це захисне закляття, тому Всесвіт має пропустити, — рішуче сказав Прайт, бог гармонії та за сумісництвом покровитель нашого музиканта, матеріалізуючи в руках посох. — Хелін, допомагай. Сподіваюся, воно хоч на трохи їх утримає.

— Маргарито, починаємо, — кивнув мені Звук і запалив перед собою особливу свічку якраз на одній із точок сили Кільця.

Він почав читати заклинання. Виконавши ті самі дії, я прилаштувалася з правого боку захисного кола. За кілька хвилин, навпроти відчула нову точку сили — Ілюзія повернувся і почав читати заклинання з перекриття енергій.

Не знаю, скільки минуло часу, але стояти ставало дедалі важче. На краю свідомості чула звуки бою Герольда й Провідника. Очі застилали краплі поту, змішаного з кров’ю і фарбою. Нам катастрофічно бракувало часу й нових джерел енергії! Та ми все ж пройшли перший етап — трансформація призупинилася й застигла на початковій стадії. Тепер потрібно відправити згустки нематеріалізованих тіл назад і наново запечатати тунелі, якими вони прийшли, відновивши Печатку. Таким жорстоким богам не місце у нашому світі.