Читати книгу - "Вибір, Едіт Єва Егер"

Упродовж цілого життя я ставила собі звичні запитання. Чому я? Чому я вижила? Зараз я навчилася запитувати себе про інше. Чому б і не я? Я стою на сцені в оточенні наступного покоління тих, хто бореться за свободу, і можу свідомо бачити дещо, що зазвичай невловиме, часто невидиме: втеча від минулого чи протистояння болю ув’язнює нас. Свобода починається тоді, коли ми приймаємо те, що маємо, та прощаємо себе, коли відкриваємо серця для дивовижної дійсності.

На сцені я сміялася та плакала. Я була переповнена адреналіном від щастя і ледве могла вичавити з себе слова.

— Дякую, — сказала я солдатам. — Ваша жертва, ваші страждання мають сенс — і коли ви зможете віднайти правду всередині себе, ви станете вільні.

Я закінчила промову так, як закінчуватиму завжди, доки дозволятиме тіло, — високим махом ногою. «Ось я! — каже мій мах. — Я зробила це!»

А ось ви. Ось ви! У священному теперішньому. Я не можу вилікувати вас — чи будь-кого іншого, — але я можу відсвяткувати ваш вибір зруйнувати в’язницю у вашій голові, цеглину за цеглиною. Ви не в силі змінити те, що сталося, не в силі змінити те, що зробили ви чи зробили з вами. Але ви можете обрати життя зараз.

Мої дорогоцінні, ви можете зробити свій вибір та стати вільними.

Подяка

Я переконана, що люди не приходять до мене — їх до мене відправляють. Я висловлюю неосяжну вдячність багатьом неймовірним людям, яких було призначено мені, без яких моє життя не було б таким, яким воно є, без яких цієї книги не існувало б.

По-перше і насамперед, моїй дорогоцінній сестрі Маґді Ґілберт, якій тепер дев’яносто п’ять, а вона досі розквітає, яка зберегла мені життя в Аушвіці, та її відданій донці Ілоні Шіллман, яка боронить свою родину, як ніхто інший.

Кларі Корді, яка була більша за життя, яка справді стала мені другою мамою, яка кожний мій візит до Сіднею перетворювала на медовий місяць, яка влаштовувала п’ятничні вечері, як мамині, майстерно готуючи страви власноруч. Джанін та Шарлотті, жінкам, що йдуть її слідами. (Знаєте угорську пісеньку? Ні, ні, ми не підемо геть, доки ти нас не виженеш!)

Моїм пацієнтам та пацієнткам, унікальним та неповторним людям, які навчили мене, що зцілення — це не відновлення, а відкриття. Відкриття надії у відчаї, відкриття відповіді там, де здавалося, що відповіді не існує, відкриття, що важливо не те, що сталося, а те, що ми з цим робимо.

Моїм неймовірним вчителям та наставникам: професорові Вітворсу; Джонові Гаддоксу, який познайомив мене з екзистенціалістами та феноменологами; Едові Леонарду; Карлові Роджерсу; Річарду Фарсону та особливо Вікторові Франклу, чия книга подарувала мені мовну здатність поділитися власною таємницею, чиї листи показали мені, що я не мушу більше втікати, чиє наставництво допомогло мені усвідомити не лише те, що я вижила, а й те, як я можу допомогти вижити іншим.

Моїм дивовижним колегам та друзям в мистецтві лікування: докторові Гарольду Колмеру, докторові Сіду Зісуку, докторові Солу Левайну, Стівену Сміту, Майклові Курду, Девідові Воеру, Бобу Кауфману (моєму усиновленому синові), Чарлі Гоґу, Патті Геффернан та особливо Філу Зімбардо, моєму «брату-малюку», який не зупинявся, доки не знайшов цьому рукописові видавничий дім.

Багатьом людям, які запрошували мене донести мою історію до слухачів по всьому світу, зокрема: Говард та Генріетт Пекетт з Організації молодих президентів; доктор Джим Генрі; доктор Шон Данешманд та його дружина Мар’ян з Miracle Circle; Майк Гоґ з Wingmen Ministries; всі причетні до Міжнародної конференції з логотерапії.

Моїм друзям та цілителям: Ґлорії Лавіс; моїм любим друзям-мушкетерам Сильвії Вечтер та Еді Шродеру; Лізі Келті; Венді Волкер; Флорі Салліван; Кетрін Ґілкрест, матері дев’яти дітей, яка кличе мене Мамою, на яку я можу покластися вдень та вночі; Дорі Бітрі, Ширлі Ґодвін і Джеремі й Інетт Форбз, з якими я можу цілком щиро розмовляти про роки та фази нашого життя та як з віком брати від життя найкраще; моїм лікарям Сабіні Валлах та Скотові Маккоулу; моєму майстрові акупунктури Бамбі Меррівезеру; Марчеллі Ґрелл, моїй компаньйонці та подрузі, яка так винятково доглядає мене та мій дім упродовж останніх шістнадцяти років, яка завжди прямо каже, що думає.

Белі. Другові мого життя. Другові моєї душі. Батькові моїх дітей. Коханому відданому партнерові, який ризикнув усім, аби побудувати зі мною в Америці нове життя. Коли я консультувала військових і ми подорожували Європою, ти завжди казав: «Еді працює, а я їм». Бело, наше дивовижне спільне життя було тим самим справжнім бенкетом. Я кохаю тебе.

Всю мою любов та вдячність моїм дітям: моєму синові Джону Еґеру, який навчив мене, як не бути жертвою, який ніколи не поступався у боротьбі за людей з обмеженими можливостями; моїм донькам Маріанні Енґл та Одрі Томпсон, які надавали мені неймовірну моральну підтримку та любляче заспокоєння впродовж довгих місяців письменництва, які зрозуміли, напевно, раніше за мене, що мені буде складніше знову пережити минуле, ніж вижити в Аушвіці. В ув’язненні в Аушвіці я могла думати лише про життєві потреби; а написання цієї книги потребувало від мене знову пережити всі мої почуття. Я не змогла б піти на цей ризик без вашої сили та любові.

Дякую чудовим чоловікам, дружинам, партнерам та партнеркам моїх дітей та онуків, людям, які додають нові гілки до дерева нашої родини: Робу Енґлу, Дейлові Томпсону, Лурдес, Джастіну Річланду, Джонові Вільямсону та Іллінгер Енґл.

Моєму племінникові Річарду Еґеру — моєму малюку Діккі — та його дружині Бірн вдячна за наш справжній родинний зв’язок, за ваше пильнування мене та мого здоров’я, за свята, що ми відзначаємо разом.

Коли народилася наша перша онучка, Бела сказав: «Три покоління — краща помста Гітлерові». Тепер вже чотири! Дякую наступному поколінню: Сіласу, Ґрехему та Хейл. Щоразу, коли я чую, як ви кличете мене прабабусею Діцу, моє серцебиття прискорюється.

Юджине Кук, мій партнер по танцям та душевний друг, шляхетний