Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– Якого біса! Що відбувається? – здивовано запитав Нік.

– Я не знаю, я ще такого не бачила.

– Ніколи не бачив щоб тіло таким чином зникало коли людина вмирає. Тут щось не так! – примітив Нік, а Ліфумія раптом підхопилася і вчепилася в нашого друга мертвою хваткою.

– Він не просто зникає! – почала вона пояснювати. – Його переносять в інше місце, – сказала вона, в результаті  вони удвох миттєво за загадковими обставинами  кудись зникли в лічені хвилини.

– Що це було? – я сиділа на підлозі, в калюжі крові, і при цьому в повному здивуванні, що тільки-но побачила. Нік як і я теж не зовсім зрозумів, що сталося, адже такого точно ніхто з нас не очікував побачити. – Хто здатний у такий спосіб перемістити людину? – з'являлося в мене купа запитань з приводу того, що відбувається, і задавала я їх чи то собі, чи Ніку, а можливо навіть просто всесвіту.

– Я не знаю, – тільки й відповів Нік.

– Навіщо кудись переміщати Тома?

– Я не знаю...

– Куди їх узагалі перемістили, де нам шукати друзів? – починала я зриватися на крик.

– Анка заспокойся, я не знаю, я справді не знаю. Я б дуже хотів відповісти на всі твої питання, але зараз відповідей у ​​мене немає, –  важко зітхаючи відповів Нік. А в мене знову почали накочуватись сльози на очі. У душі важко і нестерпно гидко, що складно не піддатися стражданням. Нік зрозумів мій стан, так як і сам виглядав пригнічено. Він заспокійливо пригорнув мене до себе, і ми так просиділи деякий час, обмірковуючи те, що розповіла подруга про їхню битву. 

– Чи могли ми встигнути до них на допомогу?

– Сумніваюся, ти й сама кілька разів була на межі. Але нам треба якось вибиратися звідси, – нагадав Нік, оглядаючись на всі боки в пошуках чогось.

– Як же, я не вірю, – захлинаючись сльозами, я заперечувала дійсність, навіть не слухаючи того, що він говорив. – Адже саме через нездатність боротися з цими чудовиськами, я відправила їх рятуватися. Нік, це все моя провина, якби вони залишилися з нами, то все було б гаразд.

– Заспокойся, – ніжно сказав він, при цьому погладжуючи мене по голові. – І ти, і я теж могли опинитися на місці Тома. І взагалі, якби не твій вогонь, то можливо мене теж не було б, – зізнався він, і від цієї думки сльози покотилися з новою силою. –Тож це точно не твоя провина, – заспокоював він мене.

– Якби ми трошки швидше впоралися з тим чудовиськом, то встигли б урятувати Тома, – наполягала я на своєму.

– Ні, – не погодився Нік. – Він отримав смертельну рану. Його могло врятувати лише диво. Ми дуже намагалися його повернути, але чи вийшло? Якби він не зник, можливо б…, – обірвавши свою фразу, він продовжив. – Насправді я не виключаю того, що була можливість його повернути, і в нас майже це вийшло, – задумливо говори він.

– Ну чому! Чому я завжди втрачаю тих, хто мені дорогий! – у мене почалася істерика, але Нік практично миттєво її заспокоїв, обійнявши мене ще міцніше.

– Не хвилюйся, я тебе не залишу! Я обіцяю, що нікуди не дінусь і завжди буду з тобою. Хочеш ти цього чи ні, – промовив він м'яким і впевненим голосом, а його останні слова мене навіть відволікли.

– Що ти таке кажеш? – здивовано запитала я його, нарешті сфокусувавшись на тому, що він мені каже.

– Що почула! Втім ти трохи відволіклась, – посміхнувся він до мене.

– Це ти мені свою мрію озвучив у такій ситуації? – пожартувала я крізь сльози.

– А чому б і ні. Раптом зі мною щось трапиться, і я не встигну розповісти тобі про мрії.

– Не станеться…. ти ж бляха щойно пообіцяв.

– Точно, – посміхнувся він у відповідь. – Адже так і працюють обіцянки. Гаразд, настав час нам підніматися, – при цьому Нік встав на ноги і підійшов до стінки. – Сидячи на місці, ми не дізнаємося, ні куди зникли наші друзі, ні як звідси вибратися.

– Так, ти маєш рацію, – відповіла я, підводячись і витираючи сльози. – Що це ти робиш?

– Ось помітив дещо, доки оглядався, і хочу перевірити, – після цих слів я з цікавості встала і підійшла до нього. Нік помітив у скелі якийсь дивний камінь, що відрізнявся від решти. На ньому вигравірувано дивний візерунок, схожий на гору. Я вирішила допомогти йому і спробувати витягнути його, але коли доторкнулася до нього, мене засліпило білим світлом і раптом все зникло.