Читати книгу - "Житія Святих - Квітень, Данило Туптало"

аби повернулися в Амасію. До Єлпідифора ж сказав: «Ти, брате, Богом вибраний, щоб служити братам гостинністю, аби за любов свою прийняти винагороду вічну на небесах. Вручаю тобі цих обох дітей моїх, не покидай їх, але разом з ними в скорботі будь і потрудися, коли покличе тебе Господь на службу свою». Коли відпустив святий від себе Єлпідифора й обох учнів своїх, звелів цар в'язня поставити перед собою на допит. І спершу за Глафіру вину на нього наклав, що, ту прийнявши, ховав у себе й не сповістив йому про неї. Святий же скоро належну відповідь дав йому і сміливими словами зрушив його на гнів, і звелів цар знову відвести святого до темниці. Тоді послав до нього тривуна, кажучи: «Прощу тебе за Глафіру, ще ж і почестями великими вшаную, якщо мені підкоришся і богам моїм принесеш жертви. Зроблю тебе старійшиною над жерцями, що тут є». Угодник же Божий Василій відповів тривунові, кажучи: «Так скажи цареві: «Якщо б ти захотів дати мені й ціле царство твоє, ніколи ж не зможеш дати мені стільки, скільки від мене забрати хочеш. Коли від Бога живого відлучити мене, до бісів душозгубних приєднати намагаєшся і від безконечної безсмертної хочеш віддалити слави, наповнити мене тимчасовими і швидкогинучими почестями, — знай: їхня ж доброта мерзотна і світлість їхня — пітьма безпросвітна. Але якщо хочеш мене, доброго радника, послухати, краще покорися мені і повернися, звідки зійшов. І до Христа, якого ти відрікся, до Нього в смиренні припади: добрий Бог наш, і нема милостивішого від Нього, праведного і преподобного Спасителя. Тому покайся і від спустошливих діл відійди, щоб за твоє безумство не найшло на тебе зло від праведного Судді, на якого ж ти, відрікаючись, сказав, що не є Він Богом». Такі слова святого тривун сповістив цареві. Він же сказав до тривуна: «Скажіть йому знову, радячи покоритися волі нашій, може, якось вмовиться. Якщо ж ні, то, відтявши йому голову, вкиньте в море, побачимо, чи той галилеєць вирятувати його зможе». Знову тривун прийшов до святого і сказав: «Між життям і смертю нині ти, чоловіче. Одне з двох вибери: чи догодиш цареві, поклонившись його богам, чи знай, що до меча і втоплення в морі ти наблизився». Те чувши, святий утішився і відповів: «Я безсмертному моєму Цареві догоджати і Його заповідей дотримуватися намагаюся. Ті, що ви їх богами називаєте, бісами є, разом з ними й ті, що вірять у них. Істинний і єдиний Бог мій, який усім володіє, у час праведного свого Суду вкине їх у вогонь геєнський невгасимий, і в пітьму кромішню, де буде плач і скрегіт зубів. Робіть тому зі мною, що хочете, я не лише на страту і в морі (як же сказав ти) утоплення, але й на незліченні муки за Христа мого готовий. І доки дихання моє в мені, Бога, Творця мого, не відречуся, не стану вартий вогню всепоїдаючого». Із цих слів зрозумів тривун, що святого неможливо переконати і схилити до свого однодумства, звелів спершу бити його, тоді відтяти голову і вкинути в море. Таким-бо чином більшість християн, найкращих пастирів Божого стада, убивши, рибам на поїдання передав. Мученик же Христовий Василій, биття приймаючи з радістю, сказав: «Ні скорбота, ні скрута, ані великі муки, ні вогонь, ні меч, ні смерть не зможуть мене відлучити від любови Христової, Він-бо сильний від усіх мене врятувати». Коли ж ведений був на смерть, співав псалми Давидові, а Єлпідифор ішов за ним разом з дияконами і деякими християнами. І коли на домовлене місце прийшли, Єлпідифор дав воїнам декілька срібняків, просив їх, щоб дозволили Василієві порозмовляти трохи зі знайомими своїми. Коли ж вони не боронили, божественний Христовий служитель на березі морському схилив свої коліна і простягнув руки вгору, помолився до Бога, кажучи так: «Ти, що небесні створив сили, простягнув небо, як шкіру, землю ж на водах заснував, створив море і все на ньому, Господи, Боже мій, Ти, що всюди є, і у всьому є, і завжди перебуваєш, і чиниш волю тих, що бояться Тебе, і дотримуються заповідей Твоїх, почуй мої молитви і збережи вірне своє стадо, над яким же поставив мене, негідного раба свого, пастирем, визволи його від еллінської пустоти, і напасти, і від усього красномовства, образ людей, що погане на Тебе говорять. Ти, Всемогучий, винищ кумиробісся і дійство диявольське зруйнуй, Церкви ж Твоєї собор вирости і примнож. У граді цьому всьому й околиці його єдиними людей зроби, аби єдинодушні і єдинодумні були в ісповіданні Тебе, істинного Бога. Тих же людей зроби наслідувачами добрих діл, які Тобі догоджують, щоб у всіх прославилося ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і завжди, і навіки-віків». Сказавши «Амінь», Єлпідифора й обох дияконів обняв і поцілував, як же колись великий апостол Павло ефеських пресвітерів цілуванням святим, кажучи: «Благословенний Бог, що не дав нас зловити зубам невидимих ворогів наших, але сіті їхні зруйнував і нас визволив. І вже не зможуть більше нас спокушати вороги наші. Вітайте братів і дітей моїх, їх же у Святому Дусі народив. Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде зі всіма вами. Амінь». Тоді до спекулятора, обернувшись, сказав: «Зроби, друже, наказане тобі». І, знову коліна схиливши, простягнув шию свою, радіючи і веселячись, і страчений був, закінчив добрий свій подвиг.

Після усічення святого просив Єлпідифор воїнів, даючи їм золото, аби не кидали тіла мученикового в море, але щоб віддали йому на поховання. Ті ж не хотіли, кажучи: «Боїмося, щоб не довідався цар і не зняв нам голови». Просив же Єлпідифор одну лише голову святого, але й тої не отримав. І так воїни, взявши лодію рибальську, поклали в неї тіло і голову мученикові, далеко від берега відплили і вкинули в глибину морську окремо голову, а окремо тіло. У той час християни з берега на те дивилися і плакали (серед них же був і Йоан, пресвітер Никомидійський, який на весь подвиг святого дивився і пізніше описав його страждання). Вірний же раб Христовий Єлпідифор, взявши обох дияконів, повернувся до свого дому і втішав їх у печалі. У ту ж ніч було йому божественне уві сні видіння. Ангел-бо Господній, явившись, сказав: «Єпископ Василій у Синоп прийшов і там на вас чекає. Тому, вставши, візьми дияконів його і, увійшовши в корабель, вирушай до нього». Те видіння Єлпідифорові було тричі за одну ніч. Єлпідифор же, розказавши дияконам