Читати книгу - "Шанс для невдах, або Прощавай, Академіє!, Олена Гриб"

«Дякую, Творець! Ти не залишився байдужим до моїх прохань! Твій посланець ідеальний. Щоправда, зламаний ніс його не прикрашає, та й сережка у вусі – минуле століття. Але загалом нормально. Йти у світ мертвих потрібно в компанії красенів, а не в роздумах про білобрисе непорозуміння», – якщо чесно, я не до кінця вірила, що все це відбувається насправді.

Останні миті мають бути незабутніми, хіба ні? Урочистими! Такими, щоб запам’ятати момент і тремтіти перед вічністю. Чи я перечитала надто багато романів?

– У нас портал буде? – не втрималася, спитала все-таки. – А це… Тіло… Ну, труп… Що з ним робити?

Обличчя юнака залишалося безпристрасним.

– Стривай! Ти не можеш забрати мене до Творця, доки я не потону? Слухай, не треба мук і все таке, гаразд? Будь ласка! Обійдемося без формальностей!

На щастя, плани богів поки що не передбачали моєї передчасної смерті.