Читати книгу - "Королева місяця та сонця, Дроянда"

Нортон погодився, посміхнувшись, і обидва вирушили в бік Столової. Вони йшли поруч, але між ними було щось нове — відчуття, що цей шлях став не просто подорожжю, а початком чогось більшего. Дроянда вела, її кроки були впевненими, і хоча вони не розмовляли багато, між ними не було незручності — тільки спільне розуміння.

Як тільки вони зайшли до Столової, атмосфера була тепла й затишна. Вони вибрали місце біля вікна, звідки відкривався прекрасний вид на навколишній сад. Вона подивилася на Нортона з усмішкою: «Ну, що будемо замовляти?»

Нортон подивився на меню, потім на Дроянду, і на мить його погляд став мрійливим. «Я залишаю за тобою вибір. Можливо, ти знаєш, що саме тут найсмачніше?» — сказав він, підморгуючи.

Дроянда посміхнулась, розглядаючи страви, і вирішила: «Я візьму щось легке, але смачне. Можливо, салат з лососем і авокадо, а ти?»

Нортон кивнув і також вибрав страву, що гармоніювала з її вибором. Вони замовили їжу та сіли зручніше, продовжуючи тихо спілкуватися.

«Що ти думаєш про те, що сталося між нами?» — несподівано запитала Дроянда, дивлячись на нього з відкритим поглядом.

Нортон трохи зам'явся, але швидко відповів: «Це не просто змінилося... Це стало частиною нас. Я відчуваю, що ми більше, ніж просто друзі. І я готовий це підтримувати.»

В їхніх очах було більше, ніж просто почуття.

«Точно, ці таяки тут просто неймовірні», — сказав Нортон, сміючись, і потягнувся до столу, де стояли їхні напої. Вони замовили колу, і через кілька хвилин вона була перед ними — холодна та освіжаюча.

Дроянда взяла келих і підняла його, посміхаючись. «За наші нові початки!» — сказала вона, дивлячись на Нортона.

Він підняв свій келих у відповідь, і вони разом випили. Атмосфера навколо була легка й приємна, а самі вони почувалися, наче нічого не має значення, окрім їхнього моменту разом.

«До речі», — додав Нортон, відкинувшись на спинку стільця, «ти впевнена, що це місце не приховує якихось магічних секретів? Тут все настільки смачно!»

Дроянда засміялась. «Можливо, але поки що я не помітила жодного магічного впливу», — пожартувала вона, але її очі знову стали серйозними, коли вона подивилася на нього.

Нортон зацікавлено підняв брови, помітивши зміну в її настрої. Він трохи нахилився вперед, щоб уважніше її вислухати. «Що сталося? Ти щось задумала?» — запитав він тихо, немов відчуваючи, що між ними виникло щось важливе.

Дроянда на мить замислилася, обмірковуючи свої слова. «Може, це виглядатиме дивно, але іноді я відчуваю, що тут, у цьому місці, все набагато більше, ніж просто їжа або кола. Є щось особливе в повітрі. Іноді мені здається, що навіть між нами є магія, яку ми ще не зовсім розуміємо», — тихо сказала вона, не відриваючи погляду від його очей.

Нортон усміхнувся, але в його очах промайнула деяка серйозність. «Я відчуваю те саме. Щось змінюється. Ми змінилися», — відповів він, не зводячи з неї погляду.

Тиша між ними була наповнена новим почуттям — це було більше, ніж просто розмова, це було відчуття, що вони йдуть разом у напрямку, про який ще не знали, але вже відчували.

Дроянда тихо посміхнулась, злегка опустивши погляд, якби намагаючись усвідомити те, що саме сталося між ними. Вона ковтнула ще трохи колу і знову подивилася на Нортона.

«Може, це дивно, але мені здається, що ми з тобою вже давно пов'язані чимось більшим, ніж просто випадкове знайомство», — сказала вона, її голос трохи змінився, ставши м'якшим.

«Мабуть, я давно шукала когось, хто зрозуміє мене так, як ти.»

Нортон тихо засміявся, але його сміх був сповнений ніжності. «Ти не можеш уявити, скільки разів я думав про те саме. Як наче ми знали одне одного набагато довше, ніж насправді.»

Вони сиділи в тиші, розмірковуючи, але тепер це була інша тиша — не порожня, а наповнена глибоким розумінням і відчуттям того, що між ними відбувається щось справжнє.

Після кількох хвилин Дроянда знову заговорила, але тепер її голос звучав трохи серйозніше: «Нортоне, я хочу, щоб ти знав... Я готова до всього, що буде далі. Разом.»

Він подивився на неї, його очі сяяли від рішучості і довіри. «Я також. Разом."

Ці прості слова стали для них обіцянкою, яку вони тепер обидва були готові виконати.