Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

Лорін відчув, як його рука ніби засвербіла середини. На долоні проявився  зелений листок обвитий ліаною, що символізував Вердіану.

— Вітаю, тепер ти офіційно мій,— почулося в його голові.

Лорін здригнувся.

— О, то ми так завжди будемо базікати?

— Чекай, а ти думав, що просто будеш кричати "вйо" і я тебе слухатимусь?

Вердіана хитро оскалилася.

Нічна прохолода оповивала Кронігас, коли Лорін, Ріанель і Дерек зручно розташувалися в невеличкій кімнаті при башті навчального корпусу. Вогонь у каміні потріскував, відкидаючи на стіни довгі тіні. Лорін стиснув розмовник в долоні, він засвітився м’яким, тьмяним світлом  і звідти долинув знайомий голос Кассії.

— Ну що, юні вершники, як справи? Ви все ще живі? — із саркастичною посмішкою запитала Кассія. — Ледве живі, дякую за турботу,— Лорін зітхнув і витягнув ноги вперед.— Виявляється, осідлати дракона — це тобі не стілець у таверні.

— Ага, особливо коли він має почуття гумору, — додала Ріанель, закочуючи очі.

— О, я бачила, як деякі гноми сідлали лавки після п'ятого  кухля медовухи. Але це, мабуть, трохи не той випадок,— Кассія з посмішкою хмикнула. — То що вас так терміново змусило мене потурбувати?

Лорін, переглянувшись із друзями, перейшов до справи:

— Ми дізналися про дещо… цікаве. Ти  коли-небудь чула легенду про крилатих стражів, що сплять під Деларом?

Кассія на мить завмерла, а потім здивовано моргнула.

— Легенду? Ту саму, що нам розповідали в дитинстві? Ти зараз серйозно?

— Абсолютно,— підтвердив Дерек.

— І виявилося, не просто казка, яку старці розповідають дітлахам біля вогнища.

Кассія зітхнула, схрестивши руки на грудях.

— Ну… я справді чула цю історію. Але я думала, що це просто цікава історія для дітей. Хоча… підземелля під Деларом справді є. Я знаю, де вхід. Він знаходиться з північного боку, біля річки Нострік, малою я лазила туди, але печера закінчується тупиком.

— Це підтверджує слова Тайсара Веліта,—схвильовано сказала Ріанель.

— Він розповів нам, що там сплять крилаті стражі, і тільки вершник дракона може їх пробудити.

— Він також розповів нам про меч Ельтаріон, який потрібен, щоб відчинити гробницю,—додав Дерек. —Він у нас є. Ну не зовсім у нас, але є.

Кассія задумливо покусувала губу, її очі зблиснули інтересом.

— Гм… І що ще вам казав цей Тайсар?

Лорін, обіпершись ліктем на стіл, почав переповідати все, що знав:

— Ці крилаті стражі— стародавні воїни, які були створені для боротьби зі злом. Але їхня сила була настільки великою і непередбачуваною, що маги, які їх створили  змусили їх  заснути в криптах, щоб вони не наробили лиха. Ключ до їхнього пробудження— меч Ельтаріон. Його недавно здобула верховна Архімейстерса Зелія, пройшовши якесь дуже складне випробування.

— Вражаюче…— Кассія витерла долонею підборідя.

—Якщо це правда, то це…це дивовижно. Я і подумати не могла, що дитяча казочка виявиться чистісінькою правдою..

— О, ми теж не уявляли, поки нас не відправили сюди, — буркнув Лорін.

— Ви вже давно пірнули у вир подій,— весело зауважила Кассія.

—Але знаєте… в підземеллях справді може щось бути. Ходять чутки, що там живуть привиди, і вони не дуже раді непроханим гостям.

Ріанель прикусила губу.

— От і чудово…привиди, якесь незрозуміле військо… що ще нас чекає?

— Якщо пощастить, то лише смертельні пастки та безодня, з якої немає виходу,— підбадьорив Лорін.

— Як завжди, твій оптимізм і почуття гумору вражає,— сказала Кассія.

— Я стараюся.

— До речі, а що там з вашими драконами? Як справи?— Кассія змінила тему, весело всміхнувшись.

Лорін, не стримуючи сарказму, розвів руками:

— О, та все чудово! Лише один невеликий нюанс… Вердіана – вередлива, як розпещена принцеса. Вона мене кидає з сідла кожного разу, коли я роблю не той рух. Вона ще не розуміє, що я не кіт, який вміє приземлятися на лапи!

Кассія зареготала.

— Лоріне, Лоріне… Мені здається, що ви з нею просто ідеальна пара.

— Ти сьогодні в ударі, еге ж?

— Безперечно.

Дерек усміхнувся:

— Ну, я б не сказав, що в мене все ідеально, але Ноктаріс принаймні не намагається мене вбити кожні п'ять хвилин.

— А у мене з Естеларом… — Ріанель на мить замовкла. — Я не знаю, що сказати. Ми просто розуміємо один одного без зайвих слів.

— Боги, Нел, це що, романтична балачка? — Лорін удавано відсахнувся.

— Ні, ти здурів? Це просто зв'язок. Духовний.

— Та добре, добре. Чого завелася?.

Кассія, дослухавшись до всіх розповідей, нарешті підвела підсумок:

— Отже, ви знайшли своїх драконів, почали вчитися, дізналися про стародавнє легендарне військо, а тепер плануєте лізти в підземелля з привидами?

— Так. Усе вірно.

— Ви божевільні!

— А ти зараз тільки це зрозуміла?