Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

От тільки… якщо він припреться сюди і ляпне щось не на тему, і поруч буде Дикий. А щодо цього, чує моя дупця що він і не на крок вже від мене не відійде, особливо коли Луї припхається сюди.

Головне, щоб Дикий його випадково не прибив прямо на порозі. Бо хоч я і не подала виду, коли отримала лист, чітко помітила як в дракона спалахнули в очах шалені вогні ревнощів, коли він дивився на напис на конверті. Та в нього буквально на лобі було написано, що він був готовий прямо в ту мить, знайти його і щось з ним зробити!

Будь ласка, хай цей квітковий принц не доїде до мого дому! Бо я не ручаюся за дії, шалено ревнивого дракона!

******

З самого рання, я вже стояла під дверима своєї майстерні чекаючи на Ненсі з Лайоном. Мені вже не терпілося побачити їхні задоволені обличчя, від нових скерипі! Все ж, тепер буде куди простіше пояснювати що не будь драконові, особливо коли вже проблему з невидимими слугами вирішено.

– Доброго ранку, пані Маргарито – привітався Лайон з Ненсі.  

– І вам доброго ранку!

– Щось ви сьогодні занадто радісні з самого ранку. Невже ми щось пропустили? – зацікавився Лайон.

– Ще ні, але я й тому вас і покликала, щоб ви не пропустили власну радісну подію!

– Власну? – спантеличилася Ненсі.

– Так! Так! Давайте швидше зайдемо до майстерні і ви все самі побачите!

Відімкнувши двері, ми трійцею запливли в середину, я увімкнула світло.

– О, живі душі! – Ненсі захоплено охнула прикриваючи долонею рота – Це ж… це ж ми.

– Саме так! Подобається?

– Звичайно подобається! – категорично карбує Ненсі – Нарешті в нас будуть власні тіла.

– Пані Маргарито, ви і дійсно зробили їх для нас? – не вірячи своїм очам запитав Лайон, не відводячи свого погляду від скерипі.

– Ну не для того ж, щоб вони стояли без діла. Вони цілком і повністю ваші. – після десяти хвилин розглядання, я вирішила перейти до головного – Може давайте я вас нарешті заселю в нові тільця, і ви спробуєте свою новинку?

– Залюбки! Можете розпочати з мене! – першою в чергу стала Ненсі.

– А я, мабуть, буду другий. Бо хтозна, може щось піти не за планом. Ще рятувати прийдеться – зі смішною кидає Лайон. Це він що, зараз про випадок з табуретом мені нагадав!

– Нічого такого не станеться – твердо відповідаю йому і зосереджуюсь на скерипі Ненсі та її душі.

До мене знову повертається те відчуття коли магія збирається в районі сонячного сплетіння і повільно переходить до кінчиків моїх пальців з легким, але приємним поколюванням. В уяві малюю, як Ненсі повільно, але точно і правильно входить у скерипі. 

– Ох! Як же добре знаходитися знову в тілі! – з насолодою простягнула Ненсі – Я ще ніколи не почувалася так добре, за увесь цей час!

Я розплющила очі, щоб оцінити пророблену мною роботу.

– Ну як почуваєшся? Все з тілом впорядку, чи треба щось змінити? – цікавлюся.

– Все просто пречудово! – відповіла на підвищених тонах – Тіло вийшло ідеальним! Мені подобається!

– Тоді прошу наступного клієнта до свого тіла – звертаюся до Лайона.

Заплющивши очі, я те саме проробила і з Лайоном обережно поміщаючи його душу до скерипі.

– Ну як тобі? Зручно?

– Так пані. На диво це і справді чудове відчуття, коли ти перебуваєш у тілі, а не в безтілесному стані. 

– Ой! Яка ж краса! – задоволено бурчала собі під ніс Ненсі, увесь час крутячись перед дзеркалом.

– Схоже, дехто ще не скоро розпочне свій робочий день, поки вдосталь не намилується собою у відображенні – з часткою смішки прошепотів мені над вухом Лайон.

– Це точно – дала у відповідь – Може їй на такий випадок вихідний дати, щоб було більше часу собою намилуватися?

– Думаю, ні. В такому разі, щось мені підказує вона буде випробовувати сьогодні усі свої можливості, свого тіла.

– Ти так думаєш?

– Упевнений! – весело кинув Лайон.

– Гей! Про що ви там шепочетеся в мене за спиною? – Ненсі з підозрою примружила очі у вузькі щілини, наче якийсь детектив. 

– Нічого. Просто ми обговорювали, чи не дати тобі вихідний на кілька днів – просто відповіла.

– Вихідний! Та ви що! Тут така новиночка до мене потрапила, а я маю боки відлежувати замість того, щоб опробувати таку красу в дійстві! Нізащо! – енергійно протестувала Ненсі проти свого вихідного дня.

– Я ж казав – стиха кинув Лайон.

– А тобі вже годі перешіптуватися, Лайоне Віларджосе! Нам час йти працювати! – з суворим тоном скерувала бідного Лайона до виходу. 

– Добре. Добре, я вже йду. Навіщо ж, так офіційно?

– А щоб не розслаблявся!

Від їхньої бесіди я тихо розсміялася, все-таки спостерігати за ними як стороння особа було куди веселіше, особливо коли Лайон намагався якось підчепити Ненсі, щоб та набундючилася і всю свою увагу переключала на нього. Даю свою руку на відсіч, що Лайону не байдужа Ненсі і в цьому покинутому маєтку крутяться пристрасті куди сильніші за мої власні!

Цікаво, а Ненсі теж щось відчуває до Лайона? Чи поки що просто верне носа від жартів, які їй постійно підкидає Лайон. 

– Ой! Зачекайте! – окликнула їх згадавши ще дещо, точніше про когось.

– Пані Маргарито, ви ще щось хотіли? – запитав Лайон.

– Так. Я тут вчора клепала ваші скерипі в майстерні і в мене залишилися деякі залишки. І я вирішила зробити ще декого, але в це скерипі, я б хотіла помістити штучну душу.

– Штучну, кажете... – Лайон трохи посерйознішав – Пані Маргарито, але жодна штучна душа у наявності не підійде для того, щоб помістити її в скерипі.

– І чому ж?

– Розумієте, тут таке діло. Коли створюється штучна душа, їй вплітають скажімо так, її риси характеру і те для чого вона призначена. Тобто, це її обов’язки, наприклад вона буде виконувати роль покоївки, чи просто розважати свого господаря. Штучні душі не мають власного характеру, в них є тільки вбудована до них ціль.