Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Одіссея капітана Блада 📚 - Українською

Читати книгу - "Одіссея капітана Блада"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одіссея капітана Блада" автора Рафаель Сабатіні. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 98 99 100 ... 108
Перейти на сторінку:
чимало прихованих цінностей. Тому вони визнали за краще лагодити свої кораблі та водночас грабувати. А Блад, Хаґторп і ті, хто піде з ними, можуть діяти на власний розсуд.

Лише тепер Блад зрозумів усю безглуздість своєї пропозиції та поспішив відмовитися від неї, хоч цим трохи не викликав бійки між двома групами, на які поділилися пірати, обговорюючи перспективи того, що він пропонував. А тим часом ці французькі вітрила на обрії дедалі меншали. Блад був у відчаї. Якщо він піде зараз, тільки небо знає, що станеться з містом — він знав своїх людей, знав їхні характери. Якщо ж він залишиться, то вони разом із командою Хаґторпа зіллються з піратами інших кораблів і неминуче почнуть дико грабувати місто. Та поки Блад роздумував, його люди разом з людьми Хаґторпа, розлючені підступним Ріваролем і сповнені бажання наздогнати його, усе вирішили за своїх командирів. Наздогнавши французькі кораблі, можна було не тільки покарати підступного ошуканця, який так нахабно порушив угоду і зараз був не союзником, а ворогом, а й захопити не одну п’яту, а всі багатства, вивезені з Картахени.

Блад усе ще вагався, б’ючись над суперечливими роздумами, але пірати майже силоміць привезли його на борт «Арабелли».

За годину, тільки-но наповнили водою бочки і перевезли їх на борт, «Арабелла» й «Елізабет» вирушили в люту погоню.

«Ми вже вийшли у чисте море, — пише Пітт у судновому журналі, — курс „Арабелли“ вже було прокладено, і я пішов розшукати капітана, знаючи, як боляче переживає він усі ці події. Знайшов я його в каюті. Він сидів сам, обхопивши руками голову і дивлячись невидющими очима кудись у простір».

— Що з тобою, Пітере? — вигукнув юний моряк із Сомерсетшира. — Боже праведний, що тебе так мучить? Звичайно, ти думаєш про Рівароля!

— Ні, — відповів Блад хрипко. Йому хотілося поговорити з ким-небудь одверто. Треба було вилити все, що бентежило його душу, — інакше можна було б дійти до божевілля. А Пітт, кінець кінцем, був його друг, любив його і, безсумнівно, заслуговував на його довір’я. — Якби вона знала! Якби вона тільки знала! О Боже! Я думав, що покінчив із піратством, був певен, що покінчив із ним назавжди. Цей негідник втягнув мене в авантюру, гіршу від будь-якого піратського рейду, в якому я будь-коли брав участь. Подумай про Картахену! Подумай про те, на яке пекло наші дияволи перетворили зараз місто! Відповідальність за все це лежить тільки на мені!

— Ні, Пітере, відповідальність лежить цілком на совісті Рівароля. Чи на тому, що в нього замість совісті. Це він, підлий розбійник, винен у всьому, що сталося. Бо чим ти міг зарадити такому лихові?

— Я повинен був залишитися в Картахені, коли б це дало хоч яку-небудь користь.

— Ти сам знаєш, що це було б даремно. То навіщо ж це каяття?

— Справа не тільки в цьому, — простогнав Блад. — Справа в тому, що буде далі. Що робити далі? Чесна служба в англійців для мене неможлива. Чесна служба у французів... Ти зараз сам бачиш, до чого вона призвела. Який же вихід? Піратство? Йому покладено край. Якщо я хочу жити чесно, то мені, мабуть, залишається єдине — запропонувати свою шпагу королеві Іспанії.

Але ще залишався й інший вихід — хоча на нього Блад найменше сподівався. Саме до цього виходу вони тепер наближалися на своїх кораблях у годину, коли море виблискувало під сліпучим промінням тропічного сонця. «Усе, що з таким болем переживав зараз Пітер, було тільки необхідною фазою у його бурхливому житті» — так вважав у своєму щоденнику Пітт.

Пірати взяли курс на Еспаньйолу, сподіваючись, що де Рівароль, перш ніж вирушити до Франції, буде змушений відремонтувати свої кораблі. Під помірними сприятливими вітрами «Арабелла» й «Елізабет» уже дві доби борознили море, але французів не бачили навіть здалеку. На світанку третього дня кораблі потрапили в смугу туману, який утруднив спостереження. Зрозуміло, що це тільки посилило досаду піратів і їхні побоювання, що тепер уже де Рівароль напевно втече від них.

Їхня позиція потім — як свідчить судновий журнал — була на 75º30’ західної довготи і 17º45’ північної широти. Миль за тридцять з лівого борту мала вже з’явитися Ямайка. І справді, незабаром на північному заході показався могутній хребет Блакитних гір, схожий на ледве помітну хмарну смугу. Блакитно-фіолетові вершини немов висіли в прозорому повітрі над хвилями туману, який стелився низько над морем. Кораблі йшли під сприятливим західним вітром. До піратів час від часу долинав далекий гуркіт — для менш досвідчених моряків він міг би здаватися віддаленим шумом прибою з підвітряного боку судна.

— Гармати! — вигукнув Пітт, який стояв з Бладом на квартердеку. Блад кивнув, прислухаючись.

— Миль за десять, мабуть, чи п’ятнадцять — десь недалеко від Порт-Ройяла, — додав Пітт і поглянув на капітана. — Чи не має це якогось відношення до нашої погоні?

— Гарматна стрілянина поблизу Порт-Ройяла. Мабуть, полковник Бішоп із кимось зчепився. Із ким же ще він може воювати — тільки не з нашими друзями... Думаю, що це стосується нашого походу. У всякому разі, треба підійти ближче й дізнатися, у чому там річ. Віддаси наказ стерновим.

Бейдевінд вони тримали на гуркіт канонади — він зростав у міру наближення до місця бою. Минуло, напевне, з годину. Та ось, коли Блад, напружено вдивляючись в імлу, сподівався вже побачити в підзорну трубу кораблі, які ведуть бій, гуркіт гармат ущух.

Пірати трималися свого курсу — тим не менш, увесь екіпаж на палубі жадібно та схвильовано дивився в море. Нараз перед ними виринув з імли якийсь предмет, і незабаром вони побачили великий корабель, охоплений полум’ям. Коли «Арабелла» і «Елізабет» підійшли ближче, обриси корабля, що палав, стали чіткішими. На фоні диму й полум’я показалися голі обгорілі щогли, і капітан Блад розгледів у підзорну трубу вимпел із хрестом святого Георгія, що тріпотів на грот-щоглі.

— Англієць! — вигукнув він.

Він не припиняв стежити за морем, бо хотів побачити переможця того бою, відгомін якого вони чули, а

1 ... 98 99 100 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея капітана Блада», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одіссея капітана Блада"